Поки самарівські пенсіонери, ветерани та родини військових щодня товпляться в чергах до соціальних служб, одна людина quietly перетворює район на власну феодальну вотчину. Ігор Гуртовий — керуючий справами Самарівської районної ради, депутат і, за версією слідства, головний архітектор однієї з наймасштабніших земельних схем регіону.
Це не просто історія про корупцію. Це історія про те, як система дозволяє людині з кримінальним минулим не просто залишатися при владі, а продовжувати розпродавати громадське майно.
Від «військового психолога» до земельного барона
Народжений у 1966 році в Новомосковську, Гуртовий пройшов класичний шлях пострадянського чиновника: від військового психолога — до голови райдержадміністрації, а згодом — до керуючого справами райради. Між посадами встиг порулити юридичним відділом власного ТОВ «УКРСПЕЦТОРГ». Земля завжди була головним інтересом.
Офіційно Гуртовий — скромний службовець. Насправді ж, за даними декларації, на родину записано 28,7 гектара землі. Toyota Camry Hybrid, Acura MDX, 70 тисяч доларів готівкою та ще 250 тисяч доларів, які він нібито «позичає» третім особам. Кому саме — залишається таємницею. Слідчі такі «позики» зазвичай називають одним словом: відмивання.
Але навіть ця декларація — лише верхівка айсберга.
Мільярдна земельна схема
У липні 2022 року Дніпровська прокуратура відкрила кримінальне провадження №42022040000000229. За матеріалами справи, Ігор Гуртовий разом зі співмешканкою (а нині дружиною) Ольгою Бут, водієм Віталієм Ракаєвим та іншими учасниками організували відпрацьовану схему земельного рейдерства.
Підроблені договори, сфальшовані свідоцтва про спадщину, фіктивні документи — і ділянки громадської землі, зокрема землі водного фонду та навіть острів на Самарській затоці, переходили у «потрібні руки». Загалом — близько 35 об’єктів. Медійна оцінка збитків — понад мільярд гривень.
Справа №183/8106/23 за статтями про шахрайство та підроблення документів дійшла до суду. Гуртового навіть взяли під варту. Але, як це часто буває в Україні, далі почалося «спускання на гальмах». Чиновник швидко повернувся у своє крісло. Схема, схоже, теж.
Гетьманська, 12: продаж століття
На тлі цих подій особливо цинічно виглядає продаж будівлі соціальних служб на вулиці Гетьманській, 12.
Адміністративний комплекс площею майже 2750 кв. м — це не просто стіни. Тут щодня обслуговують пенсіонерів, ветеранів, родини загиблих військових. Тут працюють соцпрацівники, пенсійний фонд, РВА, Держгеокадастр, два соціальні центри. Саме тут вперше в районі підняли прапор незалежності України.
Стартова ціна на аукціоні — 30 мільйонів гривень. Фінальна ціна — 15,7 мільйона.
Майже вдвічі нижче ринкової вартості. Будівлю придбала приватна фірма. Соціальні служби вже потихеньку «просять на вихід». Громада знову отримала класичне українське «потім розберемося».
Питання, на яке досі немає відповіді: чиє рішення стояло за цією угодою? Хто саме координував процес? І чому саме зараз, коли районний бюджет стогне від нестачі коштів?
Вісім тисяч як дзеркало душі
Особливо промовистим на тлі всього цього виглядає інший епізод. У 2023 році пан Гуртовий, власник десятків гектарів і сотень тисяч доларів, звернувся до суду у справі №160/20832/22. Мета — перерахунок разової грошової допомоги учаснику бойових дій.
Держава виплатила 1491 грн. Через суд він добився 9670 грн.
Різниця — вісім тисяч гривень. Людина, яку підозрюють у розкраданні землі на мільярд, принципово судиться за вісім тисяч. Це вже не просто жадібність. Це демонстрація зневаги. До системи, до людей, до держави, яка його годує.
Справжній підсумок каденції
Запитайте жителів Самарівщини: що хорошого зробив для району Ігор Гуртовий за всі ці роки?
Відповідь найчастіше — мовчання.
Натомість є конкретний результат: гектари на родину, острів на затоці, дорогі авто, готівка і приватизована соціальна інфраструктура. Поки район бідніє, сім’я чиновника багатіє.
Гуртовий досі сидить у своєму кріслі. Кримінальне провадження висить у підвішеному стані. Земля — у потрібних руках. Будівля соцслужб — у приватній власності. А завтра чергова бабуся, яка прийде по допомогу, може почути: «Вибачте, тут більше не приймають».
Час ставити крапку
Самарівщина, як і вся Україна, заслуговує на інший тип керівників — тих, хто будує, а не розпродує. Тих, чия кар’єра вимірюється школами, дорогами та робочими місцями, а не гектарами і «позиченими» мільйонами.
Поки ж питання залишається відкритим і болючим: скільки ще це триватиме?
Скільки ще чиновників із кримінальними справами за плечима будуть розпоряджатися землею, майном і долями людей? І коли нарешті правоохоронна система, яка так любить звітувати про «посилення боротьби з корупцією», перестане закривати очі на очевидне?
Самарівщина чекає відповіді. І не лише вона.
Дякую!
Тепер редактори знають.