Полномасштабна війна в Україні триває вже майже чотири роки. Близький чи мир? Аналіз шеф-редактора BILD Пауля Ронцхаймера, який неодноразово бував на передовій і спілкувався з президентом Зеленським ще до початку повномасштабного вторгнення, залишається одним із найгостріших і найчесніших описів нинішньої фази конфлікту.
Пам’ять, яка стала символом
17 лютого 2022 року, за тиждень до початку повномасштабного вторгнення, Пауль Ронцхаймер стояв поруч із Володимиром Зеленським на військовому катері в Азовському морі. Президент відвідував війська, говорив із командирами, а потім звернувся до німецького журналіста з болісним запитанням: «Як це можливо, що Німеччина досі не хоче постачати нам зброю?» Тоді відповіді не було. Сьогодні ця фраза — не просто спогад. Вона уособлює стратегічне промедлення Заходу на початку війни, коли час і ресурси могли змінити хід подій.
Чотири роки потому питання звучить ще гостріше: наскільки далеко Захід готовий зайти зараз?
Фронт: війна на виснаження
Лінія фронту на сході майже застигла, але Росія повільно просувається вперед — метр за метром. Ціна цього просування — величезна: масоване використання живої сили, дронів, плануючих бомб, безперервний артилерійський вогонь. За даними аналітиків (зокрема, Institute for the Study of War), у 2025 році Росія захопила близько 4700 км² території, але в 2026-му темпи сповільнилися до кількох сотень метрів на день на ключових напрямках (Покровськ, Костянтинівка, Слов’янськ).
Україна обороняється з неймовірною стійкістю, але ресурси тануть. Брак боєприпасів, ротації, психологічне та фізичне виснаження солдатів і тилу — це реальність. Росія водночас систематично нищить енергетичну інфраструктуру: масовані удари в січні-лютому 2026 року залишили сотні тисяч людей без світла, тепла й води в умовах суворої зими. Лише за останній тиждень (станом на 22 лютого) зафіксовано чергові удари по Києву, Одесі, Дніпру, Харкову, Полтаві та Сумщині. Більше половини енергогенерації України пошкоджено або знищено.
Київ переживає, мабуть, найважчу фазу з лютого 2022-го.
Етапи війни: від шоку до виснаження
Війна пройшла кілька чітких фаз:
- Шок (лютий-березень 2022) — атака на Київ, очікування швидкого краху. Багато західних експертів тоді помилялися.
- Надія (2022–початок 2023) — успішні контрнаступи, звільнення Херсонщини, Харківщини, рішучіші дії Заходу.
- Відрезвлення (2023–2024) — Росія адаптувалася: економіка на військових рейках, обхід санкцій, масова мобілізація.
- Істощення (2025–2026) — війна на виснаження. Військове, політичне, суспільне.
Саме в цій фазі ми зараз.
Дипломатія: глухий кут чи пауза?
Мирний процес зайшов у глухий кут. Президент Зеленський неодноразово підкреслює: Україна зацікавлена в результаті, але не за будь-яку ціну.
Останні переговори в Женеві (17–18 лютого 2026) за посередництва США завершилися без прориву. Українська сторона відзначила певний прогрес на військовому треку (можливо, тимчасове припинення ударів по енергетиці), але на політичному — лише «діалог». Зеленський назвав перемовини «складними», звинуватив Росію в затягуванні часу та заявив, що наступна зустріч також відбудеться в Швейцарії.
Позиції сторін залишаються діаметрально протилежними:
- Росія вимагає визнання окупованих територій (Донбас, Крим, частини Запоріжжя та Херсонщини).
- Україна відкидає будь-які територіальні поступки як капітуляцію.
Зеленський чітко окреслює червоні лінії: «Ми готові до реальних компромісів — але не за рахунок незалежності та суверенітету». Він відкрито говорить про тиск навіть від партнерів: «І американці, і росіяни кажуть: якщо хочете закінчити війну завтра — виходьте з Донбасу».
Ключова вимога Києва — довгострокові гарантії безпеки. Без них припинення вогню — лише пауза перед новою агресією. Один з українських дипломатів сказав BILD: «Як ми пояснимо це населенню, якщо Росія отримає все?»
Путін декларує готовність до переговорів, але його умови з української точки зору — це фактична капітуляція.
Стратегічна картина: Росія на військових рейках, Україна — на західній підтримці
Росія перевела економіку на військові рейки, збільшила виробництво зброї, отримала підтримку від союзників (включно з Північною Кореєю). Україна ж залишається в повній залежності від західної допомоги — і ця допомога, на тлі «втоми» в Європі та США, стає менш передбачуваною.
У оточенні Зеленського панує гіркота. Один дипломат резюмував: «Путін нікуди не зрушує».
Висновок: критична точка
Через чотири роки після 24 лютого 2022-го Україна стоїть на роздоріжжі. Війна може бути заморожена (з усіма ризиками нової ескалації) або — за умови радикального посилення підтримки — отримати шанс на якісну зміну. Але швидкий мир виглядає зараз ілюзією.
Питання Пауля Ронцхаймера звучить як ніколи актуально: наскільки далеко ми готові зайти? Відповідь на нього визначить не лише долю України, а й майбутнє європейської безпеки на десятиліття вперед.
Джерело: https://nn.in.ua/novosti/11078-vtoma-istoshhennya-paul-ronczhajmer-pro-kinecz-chy-prodovzhennya-vijny-v-ukrayini.html
Дякую!
Тепер редактори знають.