10 квітня 2025 року на Закарпатті розпочався чемпіонат ГО “ВФСТ “Колос” з волейболу серед жіночих команд територіальних громад України. Цей спортивний захід став не лише ареною для змагань, а й символом єднання різних регіонів країни в непрості часи. Участь у фінальних змаганнях вибороли 13 команд, які представляли Вінницьку, Дніпропетровську, Донецьку, Закарпатську, Київську, Полтавську, Рівненську, Сумську та Чернігівську обласні територіальні організації. Чемпіонат обіцяє стати яскравою подією, адже на майданчиках зійдуться найсильніші спортсменки, які прагнуть довести свою майстерність і здобути перемогу для своїх громад.
Змагання стартували з урочистого відкриття, яке зібрало не лише учасниць, а й поважних гостей, що підкреслили важливість таких заходів для розвитку спорту в Україні. На церемонії були присутні ключові постаті спортивного руху: генеральний директор УСБ “Закарпаття” Максим Пуздимір, голова Закарпатської територіальної організації Василь Хмельницький, голова Луганської територіальної організації Анатолій Белік, голова Донецької територіальної організації Євгеній Логоша, а також начальник відділу організаційно-масової роботи ГО “ВФСТ “Колос” Микола Пеньковий. Їхня участь стала символом підтримки та єдності, адже серед гостей були представники регіонів, які найбільше постраждали від війни, — Луганської та Донецької областей.
Максим Пуздимір у своїй промові наголосив на важливості спорту як інструменту для зміцнення духу та єднання громад: “Сьогодні ми бачимо, як спорт об’єднує Україну. Кожна команда, яка приїхала на Закарпаття, — це приклад незламності та прагнення до перемоги. Ми пишаємося тим, що можемо приймати такі змагання”. Василь Хмельницький додав, що Закарпаття завжди було гостинним краєм, і проведення чемпіонату саме тут — це можливість показати красу регіону та його готовність підтримувати спортивні ініціативи.
Фінал чемпіонату зібрав 13 команд, які пройшли відбіркові етапи у своїх областях. Кожна команда — це не просто спортивний колектив, а представник своєї громади, який несе на майданчику її честь і дух. Серед учасниць — команди з регіонів, що мають давні волейбольні традиції, як-от Вінницька чи Київська області, а також команди з прифронтових територій, зокрема Донецької області. Присутність останніх особливо символічна: попри війну, ці спортсменки продовжують тренуватися, змагатися і доводити, що дух України незламний.
Команди з Рівненської, Сумської та Чернігівської областей також мають амбітні плани. За словами тренерів, підготовка до чемпіонату була непростою через обмежені можливості для тренувань, але це лише загартувало учасниць. “Наші дівчата готові боротися до останнього. Для нас це не просто гра, а можливість показати, що ми сильніші за обставини”, — зазначила одна з капітанок команди з Чернігівщини.
Чемпіонат ГО “ВФСТ “Колос” — це не лише спортивна подія, а й важливий соціальний проєкт. У часи, коли Україна переживає складні випробування, такі заходи стають майданчиком для єднання, підтримки та мотивації. Волейбол, як командний вид спорту, ідеально відображає ці цінності: тут важливі згуртованість, взаємодопомога та спільна мета. Для багатьох учасниць ці змагання — це не лише шанс здобути медалі, а й можливість відчути себе частиною великої спільноти, яка попри все рухається вперед.
Організатори зазначають, що чемпіонат має на меті не лише визначити найсильнішу команду, а й популяризувати спорт серед молоді. “Ми хочемо, щоб дівчата з різних куточків України бачили, що спорт — це шлях до здоров’я, дисципліни та самореалізації. Такі змагання надихають”, — підкреслив Микола Пеньковий.
Чемпіонат триватиме кілька днів, і попереду на учасниць чекають напружені матчі. Кожна команда налаштована на перемогу, але головне, що вже стало очевидним, — це атмосфера єдності та взаємоповаги, яка панує на майданчику. Закарпаття, яке приймає змагання, вкотре доводить, що спорт може бути не лише ареною для боротьби, а й мостом, що з’єднує людей з різних куточків України.
Цей чемпіонат — це історія про силу, стійкість і віру в краще. І незалежно від того, хто здобуде головний трофей, переможцями вже стали всі, хто долучився до цієї події. Бо в кожному ударі по м’ячу, в кожному вигуку підтримки на трибунах звучить головне: ми разом, і ми сильні.
Дякую!
Тепер редактори знають.