Вліз поперед батька в пекло: чому Дерев’янко попер проти Саакашвілі та його команди Юрій Дерев’янко – балотуватиметься в президенти, ця новина не розсмішила хіба що найтвердолобіших аполітичних громадян України, які не знають хто це такий. Дерев’янко, як людина, що практично взагалі не викликала емоцій своїми нудними та затягнутими промовами, зі сцени Саакашвілі, був найменш очікуваним кандидатом в президенти серед «революційного» оточення. Хоча…
Рух Нових Сил Михайла Саакашвілі, куди в 2017 році успішно влилась, відома лише на західному регіоні країни партія «Воля», де власне Дерев’янко й був лідером, на весну 2018-го не просто обнулив свій рейтинг, а пішов в його мінус. Воно й недивно. Партія, створена навколо вождя Михайла Саакашвілі, після його екстрадиції, залишилася на політичному роздоріжжі: без явного ідейного лідера, суттєвої підтримки фанатів Саакашвілі та будь-якої політичної ініціативи. Дехто з прихильників РНС ще надіявся, що кермо правління перебере на себе не менш харазматичний, але менш амбіційний Давид Сакверелідзе. Однак останній, з відсутністю в Україні Міхо, здається взагалі розслабився й лиш інколи з’являється то на одному, то на іншому телеканалі, де, по суті, дає відповідь лише на одвічне питання «чи повернеться Міша».
Стверджувати, що РНС не здогадувався про неминучу екстрадицію Саакашвілі буде зайвим, адже якраз на цьому й «грала» сама партія, мовляв треба виходити проти Порошенка, бо він збирається прибрати/арештувати/вислати свого найбільшого конкурента. А те, що РНСівці не підготували собі наступника Саакашвілі свідчить про недалекоглядність його політтехнологів. Чого не скажеш про Юрія Дерев’янка та його незмінну праву руку Ольгу Галабалу. Ці двоє схоже вирішили «підм’яти» під себе вже налагоджену партійну структуру як тільки Михайло опинився за межами України. Просторий центральний офіс РНС згорнувся й переїхав до тісного офісу «Волі». Кадровий потенціал «оновленого» Руху Нових Сил складався з 95% людей Дерев’янка. З особистих джерел стало відомо, що вже навесні 2018-го року, Дерев’янко та Галабала почали насаджувати свої «волівські» яйця й в усі можливі регіональні осередки. Запротестували проти такої кадрової «перетрубації» лише ті регіони, які можна вважати щирими «мішистами» (Черкаси, Суми, Вінниця, Чернівці).
Кадрова перетасовка стала першим серйозним дзвіночком для РНС, однак Політрада партії, де координатором являється Галабала, донесла Саакашвілі, що такі нагальні рішення довелось приймати після перевірки деяких партійців внутрішньою службою безпеки. Аби хоч якось тримати на плаву активність своєї партії Саакашвілі оголошує про проведення народного праймарізу. Опозиційні лідери, які б не отримали перемоги в праймаріз мали підписати меморандум про те, що вони дають обіцянку не висуватись на посаду президента й допомагати або хоча б не заважати тому, хто переміг.
Однак, до цієї ідеї не віднеслись серйозно навіть самі партійці Саакашвілі, не те що інші політичні лідери. В травні Юрій Дерев’янко взявся записувати свої передвиборчі відеоролики. По сюжету Дерев’янка – лише висмикані з частих промов Михайла Саакашвілі тези, як от неоекономіка, пряма демократія, держава в смартфоні. А от ні про самого лідера, ні про партію, від якої Юрій Борисович зібрався йти на вибори, він у відео не згадує. З’являється відеоролик в мережі на початку липня, про своє рішення Дерев’янко повідомив однопартійців постфактом у внутрішньому чаті, закинувши туди відео, мовляв підтримайте, друзі. І лише потім, після термінової позачергової партійної наради, про витівку Дерев’янка дізнається Саакашвілі. Зі слів очевидців, пряме включення Михайла з Голандії було …емоційним.
Згодом на фейсбук-сторінці Дерев’янка з’являється пост, що Рух Нових Сил проводить внутрішньо партійний праймаріз, після чого Політрадою партії буде прийнято рішення балотуватиметься від РНС Дерев’янко чи хтось інший. Однак, єдина кандидатура, хто міг би стати опонентом Юрія Дере’янка в цьому праймеріз – Ліза Богуцька одразу знімає свою кандидатуру. Деякі регіональні осередки РНС на своїх партійних конференціях вже заявили, що не підтримують рішення Юрія Борисовича, бо воно прямо протилежне попереднім партійним домовленостям. Між тим, Дерев’янко з Галабалою, попри протести однопартійців та невдоволення боса, продовжують діяльность по опрацюванні регіонів для неіснуючого праймеріз, насправді ж вже обробляють потенційних членів виборчих штабів. Маючи під руками сформовані бази активу регіональних осередків, команда Дерев’янка скликає на зустрічі з ним прихильників РНС навіть без відома обласних та міських координаторів. Щоправда, в регіонах Юрій Борисович виступає все ж на фоні постерів з партійною символікою РНС. Та попри все, у цьому самотньому політичному танцю Дерев’янко виглядає маріонеткою.
Та в чиїх руках? Чиї голоси відбиратиме Дерев’янко та на чию користь? Пробувати свої сили на президентських перегонах, щоб подивитись слабкі та сильні сторони Руху Нових Сил – це явно не історія Дерев’янка, адже судячи з усього РНС він використовує лише як напрацьовану ресурсну базу. А от для ролі «технічного» кандидата Дерев’янко певною мірою згодиться. Відомо, що найвищий рейтинг серед вже відомих кандидатів на пост президента в Юлії Тимошенко. Її найбільше підтримує центр України та лише частина Заходу. Саме на підтримку електорального поля Заходу України розраховує головний опонент Тимошенко – Анатолій Гриценко. І саме на Заході України суттєву підтримку має Юрій Дерев’янко, адже в 2015 році його партія «Воля» під час місцевих виборів виборола понад 500 мандатів та 10 голів міст. Попрацювати у вже добре відомому електоральному полі, з фактично сформованими виборчими штабами, а заодно й у полі противника свого замовника для Дерев’янка не складе проблем. Хіба що його зупине офіційний бос – Михайло Саакашвілі, якому може все ж набриднуть брудні політичні ігри за його спиною, бо м’якосердечному Сакварелідзе це не підсилу.
Костянтин Огій
Дякую!
Тепер редактори знають.