У Луцьку розгорівся скандал, який оголив серйозні проблеми в діях місцевих патрульних і їхньої співпраці з територіальними центрами комплектування (ТЦК). Водій, зупинений за банальне перевищення швидкості, опинився в центрі подій, гідних детективного серіалу: його не лише затримали, а й доправили до ТЦК, звинувативши у «злісній непокорі» та відсутності військово-облікових документів. Суддя Віталій Ковтуненко, розглядаючи справу, виявив численні порушення з боку поліції, що ставить під сумнів законність їхніх дій. Що відбувається на дорогах Луцька, і чому звичайна перевірка документів перетворюється на примусову «мобілізацію»? Розбираємося в деталях.
За інформацією, яка стала відома під час судового розгляду, все почалося з буденної ситуації: патрульні зупинили водія на одній із вулиць Луцька за перевищення швидкості. Здавалося б, стандартна процедура: перевірка документів, складання протоколу, штраф. Але замість цього події взяли несподіваний і тривожний поворот. Поліцейські, за їхніми словами, запідозрили водія у «злісній непокорі», оскільки той нібито відмовився пред’явити військово-обліковий документ. Результат? Людина, яка їхала у своїх справах, опинилася в ТЦК, а її права, схоже, були грубо порушені.
Суддя Віталій Ковтуненко, відомий своєю принциповістю, розібрав справу до дрібниць і дійшов висновку: дії патрульних рясніють порушеннями. У своєму рішенні він зазначив, що протоколи, складені поліцейськими, містили суперечливі дані, а представники ТЦК, які брали участь у цій історії, не змогли надати жодних документів, що підтверджують законність їхніх дій у Луцьку. Ба більше, суддя виявив, що патрульні діяли за межами своїх повноважень, а сама процедура затримання та доставлення до ТЦК була проведена з порушенням норм Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Ситуація в Луцьку вкотре піднімає питання про межі повноважень поліції та ТЦК. Згідно зі статтею 32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські мають право перевіряти документи, зокрема військово-облікові, у чоловіків віком від 18 до 60 років, особливо в умовах воєнного стану. Однак це не дає їм права на свавільне затримання чи примусове доставлення до ТЦК без належного оформлення. Закон чітко визначає: затримання можливе лише за вчинення адміністративного правопорушення, наприклад, порушення правил військового обліку (статті 210, 210-1 КУпАП), і має супроводжуватися складанням протоколу на місці.
У цьому випадку, за словами судді Ковтуненка, патрульні не лише не склали протокол затримання належним чином, а й не надали доказів, що водій ухилявся від виконання законних вимог. Ба більше, представники Володимирського ТЦК, які діяли в Луцьку, не мали наказу коменданта військового гарнізону, що дозволяло б їм проводити заходи поза межами свого району. Це порушення територіальної юрисдикції лише додало сумнівів до законності їхніх дій.
Цей інцидент – не поодинокий. Останнім часом в Україні почастішали випадки, коли зупинка за дрібне порушення, як-от перевищення швидкості, перетворюється на привід для перевірки військово-облікових документів і подальшого доставлення до ТЦК. За даними адвоката Євгена Филипця, єдиним законним способом залучення громадянина до ТЦК є вручення повістки, а затримання можливе лише за наявності адміністративного правопорушення і з обов’язковим складанням протоколу. «Вантаження» людей до ТЦК без належних підстав є незаконним і порушує права громадян.
У справі луцького водія патрульні стверджували, що він «злісно не корився» і не пред’явив військово-обліковий документ. Але суддя Ковтуненко виявив, що звинувачення ґрунтувалися на суперечливих свідченнях і не підтверджувалися доказами. Наприклад, не було чітко задокументовано, чи вимагали патрульні саме військово-обліковий документ, і чи мав водій можливість його пред’явити. Крім того, доставлення до ТЦК без складання протоколу про адміністративне правопорушення є прямим порушенням статті 261 КУпАП, яка регулює процедуру затримання.
Справа в Луцьку також кидає тінь на діяльність ТЦК. Суддя Ковтуненко наголосив, що представники ТЦК, які брали участь у затриманні, діяли без належних повноважень. Зокрема, вони не змогли надати наказ, який би дозволяв їм проводити мобілізаційні заходи в Луцьку, адже їхній центр розташований у Володимирському районі. Це підтверджує поширену критику, що деякі ТЦК діють поза правовим полем, використовуючи поліцію як інструмент для примусового залучення громадян до військкоматів.
Адвокат Роман Сімутін на своєму сайті зазначає: якщо поліцейський не складає протокол затримання на місці, подальші дії, включно з доставленням до ТЦК, є незаконними. «Якщо вас примусово везуть до ТЦК без протоколу, вимагайте його складання і повідомлення родичів чи адвоката», – радить він. У цьому випадку водій, схоже, став жертвою саме такої схеми, коли патрульні та ТЦК діяли спільно, ігноруючи процедурні норми.
Рішення судді Ковтуненка закрити справу через відсутність складу правопорушення стало справжньою перемогою для водія, але водночас оголило системну проблему. Матеріали справи були передані до Державного бюро розслідувань (ДБР) для перевірки дій патрульних і представників ТЦК. Це може стати прецедентом для інших подібних випадків, яких в Україні, за даними правозахисників, стає дедалі більше.
Суспільство обурене: соцмережі рясніють коментарями про свавілля поліції та ТЦК. «Зупинили за швидкість, а повезли в ТЦК – це що, тепер кожна перевірка документів закінчуватиметься військкоматом?» – пише один із користувачів. Аграрні асоціації та правозахисні організації закликають владу чітко регламентувати повноваження ТЦК і поліції, щоб уникнути зловживань.
Цей скандал у Луцьку – не просто локальна історія. Він відображає ширшу проблему: баланс між потребами мобілізації в умовах війни та захистом прав громадян. Воєнний стан надає поліції та ТЦК додаткові повноваження, але це не означає, що вони можуть діяти поза законом. Ситуація, коли звичайна зупинка на дорозі перетворюється на примусове доставлення до ТЦК, підриває довіру до правоохоронних органів і мобілізаційних процесів.
Суддя Ковтуненко, закриваючи справу, дав чіткий сигнал: законність має бути понад усе. Але чи почують цей сигнал у вищих ешелонах влади? І чи зможуть громадяни почуватися захищеними, коли навіть дрібне порушення може обернутися серйозними наслідками? Поки ДБР розслідує дії патрульних, аграрії та правозахисники вимагають від уряду прозорості та чітких правил. Без цього подібні інциденти лише множитимуться, підриваючи єдність у часи війни.
Дякую!
Тепер редактори знають.