Поки керівництво «Укрпошти» на всіх телеканалах розповідає про модернізацію, прибутковість і «цифровий прорив», всередині компанії панує зовсім інша реальність. Система, яку топ-менеджмент видає за зразок ефективності, насправді перетворилася на машину примусового споживання, де ризики й збитки перекладають на рядових працівників. Про це в деталях розповідає діючий співробітник поштового оператора в розмові з журналістами.
Автоматизація, якою так пишається керівництво, працює з постійними збоями. Програма АРМ регулярно «лягає», оновлення випускають без нормального тестування, через що співробітники змушені завершувати роботу в неробочий час — без жодної копійки доплати. Сканери, які мали б прискорити процеси, насправді вимагають ручного контролю кожного кроку. Жодного реального прискорення немає. Яскравий приклад — видача «зимової тисячі». Списки отримувачів були не в алфавітному порядку, а премію за цю роботу отримували не ті, хто стояв на видачі, а ті, хто паралельно «протягнув» продаж товарів.
Але найгостріша проблема — це примусова торгова мережа. На відділення без будь-якого аналізу попиту звозять продукти харчування. Відмовитися неможливо. М’ясо до Великодня, яке потребує холодильників, привозять у звичайних картонних коробках і змушують продавати. Коли товар наближається до кінця терміну придатності — працівники самі його викуповують, щоб не отримати догану. Консерви та крупи зберігаються просто в коробках на підлозі, без дотримання санітарних норм. Якщо відділення не виконує план продажу — позбавляють премії, а чоловікам прямо погрожують зняттям броні від мобілізації.
Таким чином керівництво створило класичний внутрішній ринок примусового споживання, де весь ризик і всі збитки лягають на плечі співробітників. Корупційні ризики тут очевидні: закупівлі продуктів відбуваються без тендерів, на непрозорих умовах. Контролюючі органи традиційно «не помічають» проблеми. Косметичні ремонти й дешеві генератори, які не здатні забезпечити роботу всіх комп’ютерів одночасно, лише доповнюють картину тотальної економії на всьому.
Регіональні менеджери, за інформацією наших джерел, або демонструють відверту некомпетентність, або просто хамлять. На будь-яку скаргу стандартна відповідь: «Не подобається — звільняйся». Особливо вразливі чоловіки: ними відверто маніпулюють через страх мобілізації. Заявлені 17 тисяч гривень зарплати на практиці перетворюються на 12 тисяч, з яких частина йде на вимушену купівлю прострочених продуктів. Робочий день ненормований, вихідних практично немає, психологічне навантаження зашкалює.
Окрема ганебна історія — так званий «благодійний внесок на ЗСУ». У програмі за замовчуванням стоїть галочка на переказ однієї гривні на єдиний фонд — БФ «Київська школа економіки». Змінити отримувача неможливо, альтернативи немає. Якщо працівник хоче перерахувати гроші іншій організації — з нього стягують комісію 20 гривень.
Усе це разом малює чітку картину: керівництво «Укрпошти» побудувало піраміду внутрішнього споживання, де рядові працівники фактично стали «кріпаками» — працюють за копійки й змушені викуповувати неликвід. При цьому генеральний директор продовжує успішно піаритися на телебаченні в образі «ефективного менеджера».
На питання «чому ви досі там працюєте?» працівники відповідають коротко й чесно: «На Укрпошту йдуть не від хорошого життя».
Поки держава продовжує фінансувати цей «ефективний» бізнес-модель, а контролюючі органи роблять вигляд, що все гаразд, звичайні поштові відділення перетворилися на точки примусової торгівлі та психологічного тиску. І це вже не просто внутрішні проблеми однієї компанії. Це питання репутації держави, яка дозволяє так ставитися до своїх громадян.
Матеріал підготовлено на основі повідомлення в телеграм-каналі “Шептун UA“
Дякую!
Тепер редактори знають.