У Кам’янському відкрили меморіал 22 загиблим випускникам ліцею №1

Стіна, на якій імена стали пам’яттю

У коридорі, де ще недавно лунали дзвінки на перерву, а повз проходили учні з рюкзаками, тепер є місце, де зупиняються й замовкають. У ліцеї №1 міста Кам’янського відкрили Стіну пам’яті. На ній імена 22 колишніх учнів, які загинули, захищаючи Україну.

Для когось із присутніх цей заклад був школою, де вони вчилися в тих самих класах, що й загиблі. Для когось став місцем, де сьогодні вчаться їхні молодші брати й сестри. Для рідних загиблих це місце, де пам’ять про сина, чоловіка чи брата тепер має адресу.

Це не абстрактні цифри зі зведень. Двадцять двоє людей отримували тут знання, а тоді пішли у доросле життя. Вони могли стати інженерами, вчителями, батьками, але обрали стати на захист країни. Тепер їхні імена увічнені в стінах рідного ліцею.

На відкриття прийшли рідні воїнів, учні та вчителі. Присутні вшанували загиблих хвилиною мовчання, а потім поклали до меморіалу квіти.

У такі миті найважче давалися не слова, а їхня відсутність. Діти, які знають про війну не з підручників, стояли поруч з матерями, що втратили синів. Вчителі, які колись виправляли їхні помилки в зошитах, тепер дивилися на імена колишніх вихованців.

[Тут можна додати коментар директора ліцею, представника міської влади або когось із рідних. Достатньо кількох слів про те, якими були ці хлопці й чому важливо, щоб пам’ять жила саме у школі.]

Стіни пам’яті в українських школах стали не лише даниною шани, а й способом розмови з наступним поколінням. Щодня проходячи повз ці імена, учні бачать, що за свободу заплачено конкретними людьми, які навчалися в тих самих класах і, ймовірно, сиділи за тими самими партами.

Така пам’ять працює тихо, але довго. Вона не вимагає промов, їй досить, щоб імена були на видному місці, а повз них ходили люди.

На жаль, список на стіні навряд чи буде остаточним. Війна триває, і разом з нею триває потреба згадувати. Але кожне ім’я на цій стіні вже стало частиною історії ліцею і всього Кам’янського.

Тепер у цього закладу є не лише випускники, а й герої, яких пам’ятатимуть.