У Дніпрі правоохоронці провели одну з найгучніших операцій проти кіберзлочинності за останні роки. Ліквідовано потужну мережу шахрайських кол-центрів, яку, за оперативними даними, створили четверо місцевих українців. «Офіси» працювали за всіма правилами конспірації: закриті об’єкти з професійною охороною, відеонаглядом по периметру та обов’язковими перевірками працівників на поліграфі. Нічого не залишали випадковості.
Шахраї діяли за двома відпрацьованими схемами. Перша — «романтична»: під фейковими профілями в соцмережах і dating-додатках вони входили в довіру до самотніх людей, вигадували історії про хворобу, нещасний випадок чи «бізнес-можливість» і виманювали гроші. Друга — «криптоінвестиційна»: жертвам пропонували «вигідні» вкладення через фальшиві сайти криптобірж, отримували доступ до гаманців і миттєво виводили кошти.
Постраждали сотні людей з України, Казахстану та країн Європейського Союзу. Збитки сягають особливо великих розмірів — мова йде про мільйони доларів. Під час понад 40 обшуків силовики вилучили 100 тисяч доларів готівкою, десять елітних автомобілів, вогнепальну зброю та десятки одиниць комп’ютерної техніки. Восьми фігурантам уже повідомили про підозру, їх затримано. Суд вирішує питання про арешт без права застави. Правоохоронці повідомляють, що слідство триває.
Однак за лаштунками цієї красивої картинки «успішної операції» ховається набагато неприємніша історія.
Ще до повномасштабного вторгнення, а особливо під час війни, коли вся країна боролася за виживання, у Дніпрі та інших великих містах відкрито функціонували десятки таких кол-центрів. Вони не ховалися в підвалах — працювали в орендованих офісах, платили зарплати, наймали охорону і навіть проводили «кастинг» співробітників. Місцеві жителі знали, куди ходять «хлопці в костюмах», які машини паркуються біля входу. А правоохоронці — ні. Чи не хотіли помічати?
За інформацією наших джерел, ці «кол-центри» пов’язують із впливовим кримінальним авторитетом Олександром Петровським, відомим у певних колах як «Нарік». Якщо це правда, то маємо класичну схему: організована злочинність під «дахом» тих, хто мав би її припиняти.
І ось що найцікавіше. Наша редакція пов’язує раптову «активність» правоохоронців із конкретною подією. За нашими даними, саме після того, як постраждав на Балі Ігор Комаров — керівник деяких шахрайських кол-центрів Дніпра, — ситуація різко змінилася. Комаров, за інформацією, не витримав і розповів, як усе працює, хто саме «кришує» бізнес і на яких умовах. Після цих свідчень європейські партнери та США поставили жорстке питання: чому країна, яка отримує колосальну фінансову та військову допомогу, досі толерує промислове шахрайство проти громадян ЄС?
І тільки тоді, коли міжнародний скандал став неминучим, «раптом» почалися обшуки, вилучення та гучні прес-релізи.
Це не перший і, на жаль, не останній випадок. Роками правоохоронці та інші відомства демонстрували дивовижну «неефективність» саме в тих сферах, де злочинність приносила стабільний прибуток і мала потужний «дах». Під час війни, коли тисячі українців віддавали життя на фронті, у тилу спокійно працювали цілі «фабрики» обману, які обкрадали не тільки своїх, а й громадян країн-партнерів.
Чому? Бо хтось із високих кабінетів вважав, що «це не наш пріоритет». Бо хтось отримував свою частку. Бо війна — ідеальний час, коли увагу суспільства і медіа можна легко відвернути на інші теми.
Тепер нам розповідають про «успішну операцію». Але справжнє питання не в тому, кого затримали сьогодні. Справжнє питання — чому тисячі інших кол-центрів досі працюють? Чому досі не проведено тотальну перевірку всіх подібних «бізнес-центрів» у Дніпрі, Харкові, Одесі та Києві? Чому досі не арештовано майно і рахунки реальних кураторів і «кришувальників»?
Поки відповіді на ці питання не буде, всі гучні обшуки залишатимуться лише красивим піаром для звітності. А постраждалі — і українці, і іноземці — продовжуватимуть втрачати заощадження, бо держава, яка вміє воювати, досі не навчилася по-справжньому захищати своїх громадян від внутрішнього ворога.
Слідство триває. Ми теж продовжуємо стежити. Бо поки влада робить вигляд, що «все під контролем», реальність каже інше: без зовнішнього тиску нічого б не змінилося.
І це, панове з Банкової та міністерських кабінетів, найгірша характеристика вашої роботи.
Дякую!
Тепер редактори знають.