У той час, коли українські військові на фронті щодня платять найвищу ціну, у тилу розкручується цинічна пропагандистська машина. Вона намагається зробити з працівників Територіальних центрів комплектування (ТЦК) — тих самих, кого звинувачують у облавах, корупції та свавіллі — «ветеранів» і «героїв». Журналіст, екс-офіцер ЗСУ та засновник руху «ПРАВІ» Дмитро Гнап у новому відео жорстко розбирає цю маніпуляцію по фактах.
Посилання на відео Дмитра Гнапа: https://www.youtube.com/watch?v=j7iEgCcepeI
Суть пропагандистського трюку
За версією офіційної риторики та пов’язаних медіа, багато працівників ТЦК — це нібито «поранені ветерани», які після контузій чи травм перейшли на «легшу» службу в тилу. Їх зображують як людей, які вже «віддали борг Батьківщині» і тепер «продовжують служити» в інший спосіб. Звідси — пафосні сюжети, нагороди, публічні фото з нагородами та заклики «поважати захисників».
Журналіст Дмитро Гнап розбиває цю картинку вщент. За його словами, значна частина тцкшників ніколи не була на фронті, не отримувала поранень у бойових діях і потрапила в ТЦК через знайомства, ротації чи просто як зручне місце для уникнення реальної війни. При цьому їх свідомо «прирівнюють» до ветеранів, щоб легітимізувати жорсткі методи мобілізації та придушити критику.
Чому це небезпечно
Така пропаганда має кілька руйнівних наслідків:
- Знецінення справжніх ветеранів. Люди, які втратили кінцівки, зір, здоров’я на нулі, бачать, як «кабінетні» працівники ТЦК отримують ті самі пільги, статус і повагу. Це викликає справедливе обурення в армійському середовищі.
- Виправдання свавілля. Якщо ти «ветеран», то облави, силове затягування в автобуси, ігнорування відстрочок і вломлення у двори автоматично стають «службою». Критику ж подають як «зраду» чи «роботу на ворога».
- Поділ суспільства. Замість єдності — нова лінія розколу: «фронтовики vs тилові герої ТЦК». Це грає безпосередньо на руку російській пропаганді, яка з радістю підхоплює кожен скандал.
- Приховування системних проблем. Корупція, «золоті броні», хабарі за звільнення від мобілізації, побиття цивільних — усе це маскується під «важку службу ветеранів».
Гнап наводить конкретні приклади з відкритих джерел, коли тцкшників, які ніколи не нюхали пороху, публічно називають ветеранами бойових дій. Це не поодинокі випадки — це тренд.
Контекст від Дмитра Гнапа
Дмитро Гнап — не випадковий критик. Колишній журналіст-розслідувач, який сам пройшов службу в ЗСУ, він послідовно викриває зловживання в системі мобілізації. Його канал став одним із найгостріших майданчиків, де обговорюють реальні історії сутичок з ТЦК, помсти ветеранів, побиття та корупційні схеми.
У цьому відео він продовжує лінію: від «бусифікації» і облав — до інформаційної війни, яка має прикрити провали реформи мобілізації. Гнап наголошує: справжня повага до ветеранів — це не пафосні ярлики, а справедлива система, де кожен виконує свій обов’язок чесно, а не ховається за чужими заслугами.
Чому влада це робить?
Три роки повномасштабної війни виявили кризу мотивації. Примус замість рекрутингу, відсутність ротацій, корупція в тилу — усе це призводить до опору населення. Замість визнати помилки і провести реальну реформу (цивільний рекрутинг, прозорі електронні повістки, покарання корупціонерів), влада обирає легший шлях: пропаганду та «героїзацію» репресивного апарату.
Результат ми бачимо щотижня — нові відео з сутичками, «лопатні» протистояння на Волині, обурення ветеранів. Суспільство втомлюється, довіра падає, а армія замість якісного поповнення отримує нових «ухилянтів» і конфлікти в тилу.
Час ставити крапку
Історія з «ТЦК-ветеранами» — це не просто інформаційний шум. Це симптом глибокої хвороби системи, яка замість захисту громадян перетворюється на джерело внутрішнього конфлікту.
Справжні ветерани заслуговують на повагу, пільги та лікування. Працівники ТЦК, які виконують свою роботу без зловживань, теж заслуговують на нормальні умови. Але коли пропаганда намагається злити ці дві категорії в одну — це обман, який шкодить і армії, і країні.
Поки влада не проведе справжню реформу мобілізації, такі викриття, як від Дмитра Гнапа, будуть з’являтися знову і знову. І кожен новий ролик — це ще один удар по єдності, якої так бракує у воєнний час.
Суспільство має право вимагати правди. А не красивих казок про «ветеранів у ТЦК».
Матеріал підготовлено на основі відео Дмитра Гнапа та відкритих джерел. Фото Дмитра Гнапа
Дякую!
Тепер редактори знають.