Корупція в Україні давно стала не просто проблемою, а справжньою системною хворобою, яка пронизує всі сфери життя. Однак на Дніпропетровщині вона, здається, досягла свого апогею, особливо в судовій системі. Місцеві суди, які мали б бути оплотом справедливості, перетворилися на осередки беззаконня, де правосуддя продається за готівку, а закон існує лише на папері. Тотальна корупція вже не просто “захопила” суди регіону — вона їх “утопила“, залишивши звичайних громадян без надії на захист своїх прав.
Кожен, хто хоча б раз стикався з судовою системою Дніпропетровської області, добре знає: без хабаря тут не обійтися. Навіть якщо ваша правота очевидна, як кажуть, “на всі 100%“, без “подяки” судді чи “домовленостей” із потрібними людьми рішення на вашу користь не дочекаєтесь. Це не перебільшення і не голослівні звинувачення — це реальність, яку підтверджують численні свідчення місцевих жителів, адвокатів і навіть тих, хто сам був змушений “грати за правилами” цієї прогнилої системи.
Чого тільки вартий суд у місті Самар (Новомосковськ), який роками функціонує як окремий корупційний анклав. Судді цього суду поколіннями виносили рішення від імені України, які своєю суттю натякають на корупційну складову. Проте правоохоронні органи вперто не помічали цього “правового свавілля“. Чому? Відповідь очевидна: або через власну зацікавленість у збереженні статус-кво, або через банальну байдужість. У будь-якому разі, цей суд став символом того, як система може працювати проти інтересів громадян, прикриваючись гучними словами про законність і справедливість.
На тлі загальної корупційної трясовини особливо показовою стала справа судді Бабушкінського районного суду міста Дніпра Ігоря Кондрашова. Цей випадок не просто оголив проблеми судової системи — він став кричущим прикладом того, як люди, покликані захищати закон, самі його цинічно порушують. Суддю тимчасово усунули від здійснення правосуддя через підозру в шахрайстві та рейдерському захопленні квартири. І це не поодинокий інцидент, а лише верхівка айсберга, яка стала видимою завдяки розголосу в соціальних мережах і численним скаргам громадян.
За даними слідства, схема, яку провернув суддя, вражає своєю нахабністю. Він орендував квартиру в центрі Дніпра, але протягом пів року не сплачував орендну плату. Замість того, щоб виконати свої зобов’язання, суддя пішов далі: підробив документи про нібито купівлю цього житла за 412 тисяч гривень і подав позов до суду, щоб визнати угоду дійсною. Таким чином, він намагався не лише уникнути відповідальності за борги, а й заволодіти чужою власністю, використовуючи своє службове становище та знання юридичних лазівок.
Правоохоронці зазначають, що якщо провину судді доведуть, йому загрожує до 12 років ув’язнення з конфіскацією майна. Але чи буде це покарання реальним? І чи стане воно прецедентом, який змусить інших суддів задуматися перед тим, як брати хабарі чи займатися рейдерством? Досвід підказує, що віра в це слабка — адже система захищає сама себе.
Один із найтривожніших аспектів цієї ситуації — пасивність правоохоронних органів. Чому суд в місті Самар (Новомосковськ) роками залишався поза їхньою увагою? Чому лише гучний розголос у соцмережах змусив їх звернути увагу на суддю з Дніпра? Ці питання залишаються без відповіді, але вони красномовно свідчать про те, що корупція в судах не є ізольованою проблемою. Вона існує завдяки мовчазній згоді або прямій участі тих, хто мав би з нею боротися.
Можливо, справа судді Бабушкінського райсуду Ігоря Кондрашова стане винятком, який підтвердить правило. Але без системних змін — реальної судової реформи, посилення відповідальності та прозорості — такі випадки повторюватимуться знову і знову. Поки що ж Дніпропетровщина залишається регіоном, де правосуддя — це товар, а судді — продавці, які не соромляться брати плату за свої “послуги“.
Корупція в судах Дніпропетровщини — це не просто локальна проблема, а симптом глибшої кризи в українському суспільстві. Громадяни, які роками стикаються з беззаконням, втрачають віру в державу. Історія з суддею-рейдером із Дніпра чи багаторічне ігнорування корупційних схем у Новомосковську — це лише окремі штрихи до загальної картини. Без рішучих дій — як із боку влади, так і з боку суспільства — ця система продовжуватиме пожирати сама себе, залишаючи за собою лише розчарування і несправедливість.
Чи можлива зміна? Так, але лише за умови, що кожен випадок корупції отримуватиме належну увагу, а винні — реальне покарання. Поки що ж Дніпропетровщина залишається сумним прикладом того, як суди, які мали б служити людям, служать лише власним інтересам.
Дякую!
Тепер редактори знають.