Українське суспільство звикло до скандалів, пов’язаних із корупцією, але коли черговий епізод розгортається в стінах Вищого антикорупційного суду (ВАКС) — установи, яка мала б стати символом боротьби з цією ганебною практикою, — це викликає не просто обурення, а глибоку тривогу. 1 березня 2025 року ВАКС ухвалив несподіване рішення перевести засідання у справі Вадима Нестеренка, колишнього народного депутата від “Блоку Петра Порошенка”, у закритий режим. Скасування YouTube-трансляції, видворення журналістів із зали суду та обіцянки пом’якшення обвинувачення фігуранту справи — ці кроки кидають тінь на принципи прозорості й справедливості, які декларує українська судова система. Чи є це черговим доказом того, що близькі до п’ятого президента України Петра Порошенка люди продовжують “вирішувати” свої проблеми, уникаючи відповідальності? Спробуймо розібратися.
Рішення ВАКС перевести кримінальну справу скандального екснардепа Нестеренка в закритий режим стало справжньою несподіванкою для громадськості. Формальним приводом для такого кроку адвокати ексдепутата назвали необхідність експертизи автентичності аудіозапису з фіксацією спроби Вадима Нестеренка дати хабар меру Києва Віталію Кличку. Але чи є це обґрунтованою причиною для закриття процесу від очей громадськості? У демократичному суспільстві судові процеси, особливо ті, що стосуються корупційних злочинів високопосадовців, мають бути максимально відкритими. Прозорість — це не просто формальність, а ключовий інструмент, який забезпечує довіру до правосуддя.
Екскурс в історію Вадима Нестеренка:
Це відео показує та розповідає, хто такий Вадим Нестеренко та чому навіть судді пляшують на одній розі перед ним. Після побаченого в впевнено можна сказати, зо Нестеренко по старій звички намагався дати хабаря меру Києва.
Вадим Нестеренко — не новачок у скандалах. Як представник Блоку Петра Порошенка, він асоціюється з політичною силою, чиї члени неодноразово опинялися під прицілом антикорупційних органів. Проте щоразу, коли наближається момент істини, справи або затягуються, або закриваються, або ж обвинувачення “пом’якшуються”. Чи випадково це відбувається саме з тими, хто має тісні зв’язки з оточенням п’ятого президента? Скептики скажуть, що це закономірність, а не збіг.
Скасування трансляції на YouTube і видворення журналістів із зали суду лише підігріли підозри. Якщо запис дійсно потребує експертизи, чому це не можна зробити публічно? Чому суддя вирішив обмежити доступ до інформації саме в той момент, коли адвокати Нестеренка заявили про “пом’якшення обвинувачення”? Такі дії важко сприймати інакше, ніж спробу приховати незручні деталі. Більше того, це рішення має “смак хабаря суддям”, як зазначають критики, адже воно виглядає як поступка обвинуваченому в обмін на певні домовленості. Чи не занадто часто українські суди “пом’якшують” позицію, коли йдеться про людей із політичними зв’язками?
Щоб зрозуміти контекст, повернімося до подій 17 лютого 2025 року. Тоді Вищий антикорупційний суд розглядав питання обрання запобіжного заходу для Вадима Нестеренка. Під час того засідання адвокати ексдепутата активно просували тезу про “позапроцесуальний тиск” із боку обвинувачення. Вони стверджували, що їхнього підзахисного намагалися спровокувати, а сама справа має політичний підтекст. Ці заяви звучать знайомо: подібні аргументи часто використовуються в Україні для дискредитації слідства, коли йдеться про високопоставлених осіб.
Рішення ВАКС від 1 березня стало лише черговим епізодом у довгій історії боротьби з корупцією в українському правосудді — боротьби, яка дедалі більше нагадує театр абсурду. Влада роками декларує “жорсткі реформи” та “безкомпромісний підхід“, але реальність залишається невтішною. Судді, які мали б бути взірцем чесності, регулярно опиняються під підозрою у хабарництві чи прийнятті заангажованих рішень. Справа Нестеренка — лише один із прикладів, але він красномовно ілюструє системну проблему: корупція в судовій системі не зникає, вона адаптується.
Закриття процесу від громадськості лише погіршує ситуацію. Якщо навіть Вищий антикорупційний суд, створений як окремий орган для боротьби з топкорупцією, дозволяє собі такі кроки, то що казати про суди нижчих інстанцій? Питання прозорості судового процесу в цій ситуації стає не просто формальністю, а питанням виживання довіри до всієї системи. Бо коли громадяни бачать, що справи “вирішуються” за зачиненими дверима, їхня віра в справедливість тане на очах.
Суспільний резонанс, викликаний рішенням ВАКС, — це не просто емоційна реакція, а сигнал владі й судовій системі. Якщо справа Нестеренка завершиться черговим “пом’якшенням” чи закриттям, це стане ще одним ударом по репутації антикорупційних інституцій. Журналісти, громадські активісти та міжнародні партнери України уважно стежать за розвитком подій. І якщо суд не надасть переконливих пояснень своїм діям, підозри в корупції лише посиляться.
Українське правосуддя вчергове опинилося на роздоріжжі. Чи стане справа Нестеренка прикладом реальної боротьби з корупцією, чи черговим підтвердженням того, що “своїх не здають”? Поки що відповідь очевидна: корупція в лавах суду була, є і, схоже, буде. І жодні гучні заяви влади цього не змінять, доки за словами не стоятимуть реальні дії.
Дякую!
Тепер редактори знають.