Система «Оберіг» як банкомат ТЦК

Миколаївщина, грудень 2025-го. Звичайний студент, який має законне право на відстрочку, раптом опиняється в розшуку. Не через реальну неявку, а через цинічну маніпуляцію в електронній системі «Оберіг». Два представники ТЦК та СП (соціально-психологічного супроводу) свідомо внесли неправдиві дані про нібито ігнорування повістки. А потім один із них, як справжній рекетир, надіслав жертві скріншот: «Дивись, ти вже в базі розшуку». Психологічний тиск у чистому вигляді. Мета? 500 доларів США — і «проблема» зникне.

Це не епізод з кримінального серіалу. Це реальна справа, яку нарешті порушили правоохоронці. Але замість того, щоб стати гучним викриттям, вона лише підтверджує те, про що українці шепочуться вже третій рік повномасштабної війни: ТЦК давно перетворилися на паралельну структуру, де корупція — не виняток, а робоча схема. І ніхто за це не відповідає.

За даними слідства, підозрювані навмисно «намалювали» неявку в системі. Студент навіть не отримував повістки, але в «Оберігу» він уже вважався злочинцем. Далі — класичний сценарій: скріншот у месенджері, натяк на «проблеми» і конкретна сума. 500 доларів — стандартний «тариф» за видалення даних. А інший фігурант, «друг ТЦК», як кажуть джерела, просив навіть більше. Бо чому б не підняти ціну, якщо ринок дозволяє?

Така схема діє по всій країні вже давно. Не в одному ТЦК, не в одному регіоні. Це не «гнилий яблуко», це ціла гнила система. Військовозобов’язані з різних областей розповідають однакові історії: раптова поява в розшуку, дзвінки з «пропозиціями», тиск на родичів. І головне — повна безкарність. Скільки таких «студентів», «батьків» і «хворих» уже заплатили, щоб їх «стерли» з бази? Тисячі. Десятки тисяч. А скільки не заплатили і досі ховаються по підвалах чи за кордоном?

Це не мобілізація. Це комерційний проєкт.

Територіальні центри комплектування, які мали б забезпечувати справедливий призов і підтримку армії, насправді стали інструментом здирництва. Замість того, щоб ловити реальних ухилянтів, вони створюють їх штучно. Вносять неправдиві дані, залякують, потім «рятують» за гроші. І все це — під прикриттям воєнного стану.

Де тут закон? Де права людини? Де елементарна порядність? Студент, який мав право на відстрочку, став жертвою не російських ракет, а українських «охоронців». Психологічний тиск через скріншот — це вже не адміністративне правопорушення. Це моральне насильство. А коли таке роблять люди в формі з посвідченнями ТЦК — це дискредитація всієї держави.

І найгірше: Національна поліція, яка нібито «покриває» ТЦК, цього разу зреагувала. Чому? Бо студент не злякався і пішов до правоохоронців. Бо хтось із ланцюжка не встиг «зам’яти». Але навіть зараз, коли справу порушили, виникає головне питання: а чи посадять цих ділків за ґрати?

Одному підозрюваному вже обрали запобіжний захід — тримання під вартою з альтернативою застави у 99 840 гривень. Другому — суд ще триває. 100 тисяч гривень — це, по суті, ціна квитка на волю для людини, яка заробляла на корупції тисячами доларів. Символічно, чи не так?

Затримання — це добре. Але українці вже бачили сотні таких «гучних» справ. Показово затримують, знімають відео для телемарафону, а потім — або «випадково» закривають, або дають умовний строк, або взагалі переводять в інший ТЦК. І все починається заново.

Чи проведуть масові перевірки по всіх ТЦК країни? Чи перевірять, скільки «неявок» було внесено штучно? Чи зацікавиться ДБР і НАБУ системними схемами в «Оберігу»? Чи це просто чергова «показуха», щоб суспільство заспокоїлося: «Бачите, ми боремося»?

Поки що відповідь очевидна: система не хоче себе чистити. Бо якщо почати копати по-справжньому, то доведеться визнати, що корупція в ТЦК — це не окремі «погані хлопці», а модель роботи. Модель, яка підриває довіру до мобілізації сильніше, ніж будь-яка російська пропаганда.

Студент, який не побоявся звернутися до правоохоронців, зробив більше, ніж усі комісії разом узяті. Він показав: можна опиратися. Але один герой не замінить системної реформи.

ТЦК мають бути під жорстким цивільним контролем. «Оберіг» — під незалежним аудитом. Кожен випадок штучного розшуку — це не «помилка», а злочин. І за нього мають сідати не тільки виконавці, а й ті, хто створює умови для таких схем.

Поки цього не станеться, кожна повістка буде сприйматися не як обов’язок, а як потенційний квиток на вимагання. А армія, яку ми всі підтримуємо, отримуватиме не мотивованих захисників, а озлоблених людей, які знають: держава може їх зламати не тільки на фронті, а й у тилу.

Справу на Миколаївщині треба довести до реального вироку. І не одного. Бо інакше це буде не перемога над корупцією, а просто черговий сезон реаліті-шоу під назвою «ТЦК проти народу».