Поки вся країна говорить про боротьбу з корупцією та криміналом, у Дніпрі відбувається класична вистава: активістку жорстоко б’ють у власному будинку, а виконавців поступово випускають на волю. Один із них уже повністю «очищений» від наркотичних епізодів. І все це — під постійним підозрілим супроводом впливу кримінального авторитета Олександра Петровського, відомого як Нарік.
15 липня 2021 року у Дніпрі двоє чоловіків підстерегли у під’їзді відому громадську активістку та підприємицю Наталію Ешонкулову. Її жорстоко побили: зламаний ніс, вибиті зуби, струс мозку, численні садна. Поліція кваліфікувала це як замах на вбивство.
На лаві підсудних опинилися троє виконавців: Андрій Русак, Андрій Чульський та Руслан Кузьменко. Сама Ешонкулова неодноразово заявляла, що це лише «шестерки», а справжні замовники — Олександр Петровський («Нарік») та його бізнес-партнер Еміль Арутюнян.
У березні 2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд Дніпра виніс відносно суворий вирок — по 11 років позбавлення волі кожному плюс компенсація моральної шкоди. Здавалося б, перемога. Але вже за кілька місяців апеляція скасувала вирок і призначила новий розгляд. А далі почалося те, що в Україні називають «звичайною судовою практикою».
Особливо цинічно виглядає історія з Андрієм Русаком. За словами Наталії Ешонкулової, під час затримання у нього вилучили сліп-пакети з білою порошкоподібною речовиною. Кримінальна справа про зберігання та розповсюдження наркотиків існувала. Але в якийсь момент цей епізод просто «розчинився» у судових лабіринтах. Русак вийшов сухим з води.
Активістка прямо заявляє: це не випадковість і не помилка слідства. Це результат корупційного впливу. Впливу людини, яку десятиліттями в Дніпрі називають кримінальним авторитетом.
Олександр Петровський (уроджений Нареклешвілі) — фігура, добре відома не лише у Дніпрі, а й далеко за його межами. Його неодноразово пов’язували з організованими злочинними угрупованнями, рейдерськими схемами, впливом на місцеву владу та силовиків. Хоча Петровський активно судиться з журналістами та ЗМІ, намагаючись заборонити називати себе «Наріком», багато джерел і раніше продовжують саме так його ідентифікувати.
Ешонкулова впевнена, що саме Нарік та його оточення стояли за організацією нападу — як помста за її активну діяльність проти рейдерських захоплень та корупційних схем у регіоні.
Те, що відбувається зараз у судах Дніпра, — це класичний приклад того, як українська судова система продовжує працювати в інтересах не закону, а впливових груп:
- Вирок скасовують після апеляції.
- Ключові епізоди (зокрема наркотичні) «випадають» зі справи.
- Замовники залишаються у тіні.
- Потерпіла активістка, яка роками бореться за справедливість, змушена знову і знову доводити очевидне.
Особливо цинічно це виглядає під час війни, коли держава вимагає від громадян патріотизму, єдності та довіри до інституцій. Як можна довіряти системі, яка не здатна захистити навіть очевидну жертву кримінального нападу?
Виправдання Андрія Русака у наркотичній справі — це не просто «процесуальна помилка». Це черговий сигнал: в Україні для певної категорії людей закон працює вибірково. Якщо ти маєш «правильні» зв’язки — навіть докази «загубляться». Якщо ти — активіст, який заважає кримінальному бізнесу, тебе можуть побити у власному будинку, а потім спокійно випускати нападників.
Наталія Ешонкулова обіцяє подавати апеляції далі. Питання лише в одному: чи є в українській судовій системі хоч хтось, хто готовий реально розібратися в цій справі, а не просто обслуговувати впливових «господарів» регіону?
Поки що відповідь виглядає гнітюче очевидною.
Джерело: Дніпро ОПЕРАТИВНИЙ
Дякую!
Тепер редактори знають.