Смерть у реанімації після ТЦК Воловця: як закарпатські військкомати та мовчання влади вбивають людей

Ще одна жахлива смерть у стінах українських ТЦК розірвала інформаційний простір — цього разу на Закарпатті. У Мукачівській районній лікарні, не приходячи до тями, помер 29-річний Олександр Хижняк. Його забрали з вокзалу абсолютно здоровим, а повернули родичам у стані глибокої коми, із закритими черепно-мозковими травмами та численними побоями. Поки закарпатські військкоми недолуго вигадують версії про «раптове отруєння», а Міністерство оборони вкотре грає в мовчанку, Державне бюро розслідувань (ДБР) уже відкрило справу за статтею про перевищення військової влади.

Хронологія трагедії: від вокзалу до морга

Трагічна історія Олександра Хижняка розпочалася 9 червня 2026 року [00:44]. Олександр разом із братом їхали у звичайне робоче відрядження до селища Воловець на Закарпатті. Прямо на залізничному вокзалі поліцейські зупинили їх для банальної перевірки документів, після чого 29-річного чоловіка примусово доставили до місцевого ТЦК [00:34], [00:44].

Подальші події розвивалися за вже класичним, але від того не менш страшним сценарієм:

• 9 червня — затримання та утримання в приміщенні Воловецького ТЦК [00:44].

• 11 червня — госпіталізація до лікарні у критичному стані після повторного виклику швидкої допомоги [00:55], [04:26].

• 13 червня — смерть пацієнта в реанімації, так і не приходячи до тями [00:55], [04:57].

Коли родичі приїхали забирати тіло, замість здорового хлопця вони побачили суцільне місиво [01:14]. Хрещена мати померлого Надія Ярош та закарпатський журналіст Віталій Глагола оприлюднили фото Олександра з реанімації: все його тіло було вкрите численними синцями та гематомами [00:34], [01:42], [01:53]. Медичний висновок Мукачівської лікарні остаточно стер спроби військкомів вигородити себе — у хлопця офіційно діагностували садна, синці та закриту черепно-мозкову травму [02:14].

Закарпатський обласний ТЦК видав офіційну заяву, яка вражає своїм цинізмом. За їхньою версією, 29-річний здоровий чоловік перебував у них «для уточнення облікових даних», як раптом його стан «раптово погіршився через скарги на самопочуття» [02:25], [02:37]. Родинам спочатку взагалі намагалися збрехати, що причиною смерті стало якесь «отруєння» [00:55], [01:07].

Проте аналіз показує ще одну страшну деталь — імовірну змову працівників ТЦК та бригади екстреної медичної допомоги, яка приїхала на перший виклик. За офіційними даними, коли Олександра вперше побили до напівнепритомного стану, ТЦКшники викликали швидку [03:28]. Проте медики провели огляд, нібито «стабілізували стан» і заявили, що підстав для госпіталізації немає, залишивши стікаючого кров’ю хлопця в руках катів [03:41], [04:16]. Як зазначає журналіст Дмитро Гнап, медикам часто просто забороняють забирати побитих людей, щоб не «втратити мобілізаційний елемент», і лікарі йдуть на цей злочинний компроміс [03:53], [04:06]. Лише наступного дня, коли в Олександра зупинилося серце, його таки доставили в реанімацію, але було вже надто пізно [04:26], [05:14], [06:21].

Ця жахлива смерть на Закарпатті — не випадковість. Це закономірний результат повної бездіяльності центральної влади та Міністерства оборони. Міністр Рустем Умєров місяцями ігнорує криваві інциденти у військкоматах по всій країні. Поки профільне міністерство зайняте звітами про електронні системи, цифровізацію та паперові реформи, у реальному житті безкарність регіональних ТЦК вийшла на рівень відвертого внутрішнього тероризму.

Політичне керівництво країни на чолі з урядом та Офісом Президента фактично видало ТЦК карт-бланш на будь-яке насильство. Керуючись логікою «мобілізація за всяку ціну», влада свідомо заплющує очі на катування, викрадення та вбивства українських громадян у тилу. Жоден чиновник вищої ланки чи керівник обласного рівня досі не поніс реальної персональної чи політичної відповідальності за те, що військкомати перетворилися на закриті зони, де не діє Конституція.

Справа ДБР: чи буде реальне покарання?

Через шалений розголос у соціальних мережах правоохоронці змушені були відреагувати. ДБР відкрило кримінальне провадження за ч. 5 ст. 426-1 Кримінального кодексу України (Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень в умовах воєнного стану) [05:47], [06:32]. Керівникам та виконавцям Воловецького ТЦК загрожує до 12 років позбавлення волі [06:42], [06:52].

Проте журналістська спільнота налаштована скептично. Більшість подібних справ в Україні тихо «зливаються» на етапі досудового розслідування або перекваліфікуються, а винні уникають покарання через кругову поруку оборонного відомства [07:25], [07:53].

Журналістський висновок

Вбивство Олександра Хижняка на Закарпатті — це черговий нищівний удар по обороноздатності країни, нанесений руками самих державних службовців. Жодна ворожа пропаганда не здатна так сильно знищити мотивацію суспільства та дискредитувати Збройні Сили України, як забиті до смерті мобілізовані у підвалах ТЦК [01:34].

Суспільство вимагає від Президента та Міністра оборони негайних і радикальних кроків:

1. Негайне відсторонення та арешт усього керівного складу Воловецького та Закарпатського обласного ТЦК на час розслідування.

2. Притягнення до кримінальної відповідальності медиків, які залишили побитого хлопця помирати під час першого виклику [05:24], [05:34].

3. Повне відкриття дверей ТЦК для цивільних правозахисників та Державної служби контролю.

Якщо влада продовжуватиме вдавати, що нічого не відбувається, а міністр Умєров ховатиметься за бюрократичними відмовками, вони остаточно перетворять тил на каральну диктатуру. А країна, яка катує власних громадян у підвалах, не здатна перемогти у війні за свободу.