Кривий Ріг, Дніпропетровська область. За високими мурами державної установи «Криворізька виправна колонія №80» ховається реальність, далека від заявленої мети виправлення та ресоціалізації. Нещодавній моніторинговий візит правозахисників виявив системні порушення трудових прав засуджених, які межують з експлуатацією та примусовою працею. Засуджені працюють у надскладних умовах — понаднормово, без вихідних, часто вночі та без належної оплати. Це не поодинокий випадок, а симптом глибоких проблем у всій пенітенціарній системі України.
За даними правозахисників, зокрема з Харківської правозахисної групи (ХПГ), яка проводила моніторинг у червні 2025 року, адміністрація колонії №80 масово оформлює засуджених за цивільно-правовими угодами (договорами підряду). Такий підхід дозволяє уникнути дотримання норм Кримінально-виконавчого кодексу та Кодексу законів про працю: немає фіксованого графіка, доплат за нічні зміни, понаднормову роботу чи роботу у вихідні.
Фактично ж режим праці жорсткий: дві зміни поспіль, суворий контроль у виробничих цехах. Монітори зафіксували, що засуджені працюють після 23:00 та у вихідні дні — без жодних доплат. Це пряме порушення Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених, затвердженої Міністерством юстиції, яка передбачає скорочений робочий день для нічних змін та обов’язкову оплату понаднормових.
Окремо шокують випадки повністю безоплатної праці. Частина засуджених роками виконує роботи з господарського обслуговування колонії — на кухні, прибирання, електромонтаж, сантехніка — без жодної копійки винагороди. Правозахисники зазначають, що така практика поширена в багатьох українських колоніях і суперечить статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу, яка дозволяє безоплатну працю лише для благоустрою установи та в обмеженому обсязі.
У колонії №80, за словами моніторів ХПГ, такі “добровольці” часто стають заручниками системи: відмовитися — означає конфлікт з адміністрацією, погіршення умов утримання чи навіть дисциплінарні стягнення.
Коли правозахисники вимагали документи — трудові угоди, табелі обліку робочого часу, розрахункові відомості — адміністрація колонії відмовила. Посилання: “персональні дані засуджених”. Це класичний спосіб уникнути перевірки. Між тим, моніторинг відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань дає право на доступ до такої інформації для запобігання нелюдському поводженню.
Порушення в колонії №80 — не виняток. Подібні скарги лунають з інших установ: Диканівської колонії №12 (Харківщина), де робочий день сягає 14 годин, чи випадків з Волиньвугіллям, де засуджених “кинули” на мільйони невиплаченої зарплати. Правозахисники та Омбудсман неодноразово фіксували “трудове рабство” в українських в’язницях: шкідливі умови, відсутність безпеки, мізерна або нульова оплата.
Згідно з законодавством, праця засуджених має бути оплачуваною, з дотриманням норм КЗпП. Але на практиці цивільно-правові договори перетворюють ув’язнених на дешеву робочу силу для приватних замовників — від виробництва запчастин до пошиття форми.
Візит до Криворізької колонії №80 — черговий дзвінок для Міністерства юстиції та пенітенціарної служби. Необхідні системні зміни: обов’язкове укладення трудових договорів, незалежний контроль за оплатою, заборона понаднормових без компенсації. Інакше “виправлення” залишиться лише на папері, а за ґратами пануватиме експлуатація, близька до рабства.
Правозахисники ХПГ вже готують рекомендації та звернення. Чи почує влада? Питання відкрите, але мовчати про такі порушення — означає толерувати нелюдське поводження в державних установах.
Дякую!
Тепер редактори знають.