Поки українці воюють і намагаються вижити в умовах війни, в тилу, у Дніпропетровській області, спокійно працювали справжнісінькі шахрайські фабрики. Два кол-центри в Кам’янському системно видурювали гроші в громадян під класичним соусом «ваш рахунок під загрозою». За даними слідства, збитки вже сягають майже 3 мільйонів гривень. І це лише те, що вдалося встановити.
Десять учасників схеми отримали підозри за ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство в особливо великих розмірах). З вересня 2025 року вони орендували офіси, купували техніку, наймали «операторів» і методично обробляли людей по всій країні. Схема стара як світ, але від цього не менш ефективна: дзвінок від «служби безпеки банку», паніка, терміновий переказ на «безпечний» рахунок — і гроші зникали. Далі — готівка або крипта.
Особливо цинічно звучить, що шахраї маскувалися саме під тих, хто нібито має захищати гроші громадян. Класичний соціальний інжиніринг: викликати страх і змусити людину діяти проти власних інтересів. І це спрацьовувало — 22 встановлені потерпілі з різних регіонів. Скільки їх насправді — невідомо. Багато людей просто соромляться зізнатися, що «повелися».
Правоохоронці провели 40 обшуків, вилучили купу телефонів, SIM-картки, комп’ютери, чорнові записи. Здається, все серйозно. Але питання залишається: як такі кол-центри могли спокійно працювати майже дев’ять місяців у відносно невеликому місті? Де була кіберполіція раніше? Чому сотні скарг від ошуканих громадян не спрацювали як тривожний дзвінок набагато швидше?
Особливо обурює, що підозрюваним обрали тримання під вартою з правом внесення застави від 500 тисяч до 2 мільйонів гривень. Для організованої злочинної групи, яка видурила мільйони, це виглядає як пропозиція «вийти під підписку за скромні гроші». В Україні, де пенсіонери віддають останні заощадження таким «операторам», підозрювані матимуть шанс продовжити діяльність або просто зникнути.
Ця історія — чергове підтвердження системної проблеми. Шахрайські кол-центри в Україні вже давно не «одиночні аферисти», а налагоджений бізнес з поділом ролей, інструкціями та відпрацьованими скриптами. Вони працюють, бо держава повільно реагує, банки недостатньо захищають клієнтів, а покарання часто залишається символічним.
Поки слідство триває і шукає нових потерпілих, головне питання залишається відкритим: скільки ще таких «кол-центрів захисту» працює по всій країні прямо зараз? І коли нарешті замість чергових «припинень діяльності» ми побачимо реальну жорстку систему, коли займатися таким «бізнесом» стане не просто ризиковано, а економічно і фізично невигідно.
Поки що — лише чергова новина про «припинено». А жертви продовжують рахувати втрачені заощадження.
Дякую!
Тепер редактори знають.