Росія продовжує отримувати ключові німецькі транзистори для масового виробництва ударних дронів, попри жорсткі санкції ЄС та чотири роки повномасштабної війни. Про це свідчать свіжі дані Головного управління розвідки Міноборони України, отримані журналістами Deutsche Welle безпосередньо від українських розвідників.
У кожному дроні сімейства «Герань» (російська версія іранських Shahed) фахівці фіксують від 8 до 12 транзисторів баварської компанії Infineon Technologies — одного з найбільших у світі виробників силової електроніки. Ці компоненти критично важливі для бортової системи управління, без якої дрон просто не полетить за заданим маршрутом.
Масштаб проблеми вражає. Якщо Москва справді вийде на заявлені плани виробництва ≈ 40 000 дронів-камікадзе на рік (заяву озвучував представник ГУР Вадим Скібіцький ще влітку 2025-го), то лише на сімейство «Герань-2/Герань-3» щороку знадобиться до півмільйона німецьких транзисторів. Це не дрібна контрабанда — це системний канал постачання, який живить одну з головних загроз для українських міст.
За даними української розвідки, схема працює через класичний арсенал російських обхідних механізмів:
- агенти впливу в європейському бізнесі та політиці;
- тіньові лобісти, які маскують кінцевого отримувача;
- підставні компанії в Німеччині та сусідніх країнах;
- подальша перепродаж через лояльні до Кремля юрисдикції (Туреччина, ОАЕ, Китай, іноді Грузія чи Казахстан) або пряма контрабанда.
Представники Infineon у коментарі DW запевняють: з 2022 року компанія повністю припинила будь-які поставки до Росії та дотримується санкцій. Водночас вони визнають, що контролювати подальший перепродаж складно — щороку концерн виробляє близько 30 мільярдів чипів. Фактично це означає, що після першого законного продажу деталь може подорожувати світом місяцями, змінюючи десятки посередників, перш ніж опинитися в двигуні «Герані», запущеному з території РФ.
На порталі War&Sanctions ГУР МО України вже задокументовано 137 різних компонентів німецького виробництва в російській зброї. З них 58 позицій — саме транзистори та інші напівпровідники Infineon. Вони зустрічаються не лише в «Геранях», а й у «Ланцетах», «Герберах», «Охотниках» та навіть крилатих ракетах Х-69.
Це вже не поодинокі випадки — це системна вразливість санкційного режиму. Поки європейські регулятори та компанії обмежуються заявами про «сувору відповідність», російський ВПК спокійно масштабує виробництво за рахунок західної електроніки.
Питання, яке залишається відкритим: скільки ще німецьких (і не тільки) чипів потрібно знайти в уламках над українськими містами, щоб Берлін, Брюссель та Вашингтон нарешті перейшли від слів до реального перекриття цих каналів? Поки що відповідь звучить гучними вибухами «Гераней» над Києвом, Харковом та Одесою.
Дякую!
Тепер редактори знають.