У світі соціальних мереж, де кожен може стати “зіркою” за лічені хвилини, іноді з’являються справжні перлини абсурду. Останнім часом інтернетом поширюється відео, зняте так званим “режисером” з міста Самар (колишній Новомосковськ) Аркадієм Шипком. Цей чоловік, який свого часу був помічений під впливом важких наркотиків з ножем у руках, вирішив зафіксувати на мобільний телефон “природний процес” – спарювання собак на клумбі площі Героїв. Для Шипка це стало справжньою “новиною” та “дивиною”, ніби він уперше в житті побачив, як тварини розмножуються. Він не просто зняв відео – опублікував його на своїй офіційній сторінці у Facebook та в групі “ПІДСЛУХАНО Самар (УКРАЇНА) VER 3.0“, де є адміністратором і де налічується понад 6,8 тисяч користувачів.
Дивно, але це “творіння” підхопили інші групи міста Самар, розносячи його мережами, ніби це сенсація століття. Невже адміністратори цих груп не знають базових законів природи? Чи, може, це просто “солідарність” з колегою, який перетворив банальний процес на “вірусний хіт”?
Цей інцидент не просто смішний – він симптоматичний. У час, коли соціальні мережі переповнені фейковими новинами та сенсаціями, поширення такого контенту підкреслює рівень деградації дискурсу в локальних спільнотах. Шипко, позиціонуючи себе як “професійного режисера”, насправді демонструє повну відсутність смаку, етики та розуміння, що таке справжнє мистецтво. Його “дебют” – це не кіно, а фарс, який привертає увагу не талантом, а скандалом. А шанувальники? Вони самі знайшлися, поширюючи відео, ніби це шедевр Квентіна Тарантіно. На жаль, це говорить не стільки про Шипка, скільки про аудиторію, готову “лайкати” будь-що, аби тільки воно було “вірусним”.
Щоб зрозуміти, чому цей “режисерський дебют” викликає стільки запитань, варто зануритися в біографію Аркадія Шипка. Народжений у радянські часи, Шипко довгі роки був палким прихильником комуністичного ладу. Він був членом Комуністичної партії України в місті Новомосковськ (нині часто називають Самаром через історичну назву річки), де обіймав посаду першого заступника партійного осередку. Як депутат міської ради від КПУ, Шипко представляв інтереси комуністів, але його кар’єра стрімко злетіла завдяки близькому другові – Сергію Храпову, голові осередку КПУ в Новомосковську, який пізніше став депутатом Верховної Ради за партійним списком.
Саме Сергій Храпов “просував” Шипка по партійних сходах і комерційних справах. У 2010 році, за змовою тодішнього міського голови Сергія Мороза (від Партії регіонів), голови осередку ПР Миколи Солошенка та Храпова, Шипка призначили директором комунального підприємства “НККП” (Новомосковський комунальний комбінат підприємств). Це був класичний приклад корупційних схем епохи Януковича: комуніст на чолі комунального підприємства, щоб “поправити фінансове становище” та зібрати кошти для партії. На той час така практика була поширеною – міська влада “кришувала” своїх, дозволяючи збагачення за рахунок бюджету.
Під керівництвом Шипка підприємство перетворилося на сімейний бізнес. Він працевлаштував родичів, друзів і, звісно, дружину Оксану, яка стала головним бухгалтером. За роки його директорства “НККП” накопичило мільйонні борги, включаючи п’ять мільйонів гривень ПДВ, часткові заборгованості по зарплатах і передачу ритуальних послуг приватним особам, пов’язаним з криміналом. Один з таких – Дмитро Будим, пізніше розшукуваний за мародерство в зоні АТО. Шипко, за словами джерел, обіцяв “повернутися” на посаду директора після виборів 2020 року, де балотувався від “Опозиційної платформи – За життя” (ОПЗЖ), але його мрії не здійснилися.
Але справжній скандал – не в політиці, а в особистому житті Шипка. За даними відкритих джерел, після призначення директором “земля пішла з-під ніг”: гроші текли рікою, а “криша” від влади дозволяла все. Шипко почав з’являтися в громадських місцях під впливом важких наркотиків, поводитися неадекватно. Спочатку це була марихуана перед партійними зборами – партійці помічали, як він “балакучий” і не дає слова вставити. Потім – перехід на важкі наркотики, що призвело до розпаду сім’ї: він кинув дружину з дитиною і завів коханку, відому як “Filo” – наркоманку та повію, молодшу за нього.
Один з найшокуючих інцидентів: Шипка бачили напівголим з ножем у руках під впливом наркотиків, у компанії “Filo”. Це не чутки – це задокументовано в локальних ЗМІ, де описується його деградація. “Так как он перешел на тяжелые наркотики, бросил свою жену с ребенком и увлекся проститутками“, – пише одне з джерел.
Його поведінка стала публічною ганьбою: неадекватні появи, асоціація з кримінальними елементами та повна втрата контролю. Навіть дружина Оксана знала про його звички ще до шлюбу, але ігнорувала, бо “треба було вийти заміж”. А Храпов? Його автомобіль підпалили у 2012 році, і довіреність на керування була на Шипка – ще один штрих до портрета “надійного” соратника.
Ця інформація не з пліток – вона з відкритих джерел, включаючи локальні сайти та списки кандидатів від КПУ, де Шипко фігурує як типовий представник старої системи. Його наркотична залежність не тільки зруйнувала особисте життя, але й дискредитувала політичну кар’єру, перетворивши колишнього депутата на посміховисько.
ИСТОРИЯ О ТОМ, КАК НОВОМОСКОВСКИЙ НАРКОМАН АРКАША ШИПКО ПОСТЫ В СОЦСЕТЯХ ПИСАЛ
Партия регионов Новомосковска не отдает себе отчета в своих действиях?(ВИДЕО)
Повертаючись до відео: на своїй Facebook-сторінці Шипко оголосив про старт кар’єри “професійного режисера”, і це “творіння” – його перша робота. Собаки на клумбі як “природний процес” – для нього відкриття, гідне Оскара. Але чому це поширюється? Адміністратори груп у міста Самар, мабуть, вважають, що аудиторія потребує такого “контенту”. Чи це солідарність з “колегою”, який постить про комунальні проблеми, але сам довів підприємство до боргів? Його пости в соцмережах – суміш претензій на “розумні рішення” та абсурду, що контрастує з реальністю.
Критика тут очевидна: у місті, де живуть тисячі нормальних людей, такі як Шипко стають “зірками”. Його прихильники – це дзеркало суспільства, готового підтримувати скандалістів. Вживаючи наркотики, Шипко, здається, втратив не тільки розум, але й моральний компас. Прикро, що в Самарі, з його багатою історією, такі особи мають аудиторію. Можливо, це сигнал для влади та спільноти: час очистити соцмережі від токсичного контенту та згадати, що справжні герої – не ті, хто знімає собак, а ті, хто будує суспільство без корупції та деградації.
Цей випадок – урок: соціальні мережі ампліфікують не тільки добро, але й абсурд. Шипко, з його комуністичним минулим і наркотичним сьогоденням, став символом того, як стара система породжує монстрів. Чи зупиниться поширення його “шедеврів”? Час покаже, але одне ясно: Самар заслуговує на кращих “режисерів”.
Дякую!
Тепер редактори знають.