Ревізор без краватки: чому в топ-союзниці України урвався терпець і чим загрожує Банковій імітація реформ

Поки український політикум заколисує суспільство гаслами про «невідворотний рух до ЄС», реальність за лаштунками дипломатичних кабінетів тріщить по швах. Нещодавній візит до Києва єврокомісарки з питань розширення Марти Кос став моментом істини. Це не була чергова протокольна зустріч із чергуванням посмішок перед камерами. Це був жорсткий, майже ультимативний візит «ревізора», який приїхав прямо сказати: кредит довіри вичерпано, а за подальшу імітацію бурхливої діяльності Україну каратимуть євроблямбами та мільярдними фінансовими збитками.

Візит Марти Кос, яка завжди вважалася «адвокатом диявола» для України в Брюсселі й до останнього згладжувала кути навіть після відвертих помилок Києва, мав тривати три дні. Програма передбачала розлогі зустрічі з урядовцями та Президентом Володимиром Зеленським. Проте формат було радикально змінено, а сам візит стиснуто до одного дня.

Офіційна версія — «безпекові питання». Але кулуарна правда значно прозаїчніша: єврокомісарка приїхала не для того, щоб слухати чергові презентації та обіцянки. Замість Банкової вона присвятила свій час зустрічам із профільними експертами, журналістами та тими народними депутатами, які реально проштовхують реформи. Брюссель надіслав чіткий сигнал: розмовляти з лідерами держави будуть лише тоді, коли слова почнуть підтверджуватися голосуваннями на табло Верховної Ради.

«Якщо перекласти меседж Марти Кос із дипломатичної мови на народну, це звучало як “дати пістонів”. Вчитель прийшов за місяць до екзаменів і прямо сказав: у вас купа хвостів, автомати закінчилися, і в наступний сектор ви просто не переходите», — описує атмосферу зустрічей народний депутат Ярослав Железняк.

Брюссель більше не вірить у казки про «вступ авансом». Марта Кос чітко окреслила три сценарії, за якими можуть розвиватися події, і два з них для нинішньої владної команди є вкрай невтішними:

1. Рожева мрія Банкової (Вступ без реформ): Україна стає членом ЄС політичним рішенням, а реформи доробляє потім. Цей сценарій мертвий. Європейські важковаговики вже мають перед очима кейс Угорщини та більше не збираються брати на поруки країну з хронічними хворобами державного апарату.

2. Бюрократичне пекло (Стандартний шлях): Україна роками робить «домашнє завдання». Ризик у тому, що цей процес затягнеться настільки, що в умовній Франції чи Німеччині до влади прийдуть крайні праві сили, які просто заблокують нашу інтеграцію з суто електоральних міркувань.

3. Реформи в обмін на ринки (Єдиний реальний шлях): Брюссель пропонує покрокову, секторальну інтеграцію. Виконали умови щодо фінансового сектору — отримали доступ до європейських фінансових ринків. Очистили аграрку — відкрилися європейські ринки для фермерів. По суті, нас переводять на відрядну оплату праці: є реформа — є бонус, немає реформи — сидіть у сірій зоні.

Найбільшим каменем спотикання залишається тотальна корупція та небажання влади очищувати правоохоронну й судову системи. За оцінками парламентської опозиції, Кабмін та профільні структури наразі виконали щонайбільше 10% від необхідного обсягу зобов’язань у сфері верховенства права.

Показовим став наступний день після від’їзду єврокомісарки. 9 червня Верховна Рада мала продемонструвати «турборежим» у виконанні євроінтеграційних вимог. Результат? Парламент провалив або навіть відмовився включити до порядку денного 3 із 6 ключових євроінтеграційних законопроєктів. Депутати спромоглися проголосувати за закон про судові декларації, але й той вийшов настільки «кастрованим» та розкритикованим профільними громадськими організаціями (зокрема, експертами «ДЕЮРЕ»), що навряд чи задовольнить Брюссель.

Європа прямо каже: внутрішня парламентська криза та неспроможність зібрати голоси під куполом — це особиста проблема Президента Зеленського та його уряду. Саме Офіс Президента має продемонструвати жорстке політичне лідерство: забезпечити реальне перезавантаження ДБР, прибрати законодавчі пастки, які заважають працювати НАБУ та САП, та припинити покривати «своїх» людей у високих кабінетах.

Час дипломатичних реверансів спливає 15 червня у Люксембурзі, де офіційно відкривається перший переговорний кластер під назвою «Fundamentals» (Фундаментальні реформи). Цей кластер — основа всього правопорядку ЄС, що базується на демократії, правосудді та верховенстві права.

І тут правила гри кардинально змінюються. Якщо раніше м’яч був на полі Євросоюзу (який ухвалював політичні рішення щодо статусів та кандидатства), то тепер уся відповідальність переходить виключно на українську владу. Якщо Україна провалить цей етап, наслідки будуть катастрофічними:

• Повний стоп євроінтеграційних процесів (поки сусідня Молдова стрімко рухатиметься вперед);

• Прямі фінансові санкції. Замість мільярдних траншів на відновлення та підтримку економіки Україна отримає закритий європейський гаманець. За кожен крок назад у реформах Брюссель каратиме гривнею… точніше, євро.

Якщо в Офісу Президента та уряду забракне сміливості чи політичної волі розірвати порочне коло корупційних компромісів, цю волю доведеться формувати штучно.

Частина народних депутатів спільно з Центром протидії корупції та іншими профільними ГО вже оголосили про створення альтернативного треку. Вони планують самостійно реєструвати та «протискати» через сесійну залу всі необхідні європейські законопроєкти, які місяцями припадають пилом у кабінетах урядовців.

Українці виборюють своє право на європейське життя — з нормальними кредитами, європейськими ставками за іпотекою та людськими стандартами — надто високою ціною. І будь-який політик, який сьогодні намагається зберегти корупційні схеми й цим блокує рух країни до ЄС, має бути не просто розкритикований. Він має бути назавжди викинутий на смітник політичної історії. Бо імітація реформ під час війни — це не просто бюрократична затримка. Це державна зрада нашого європейського майбутнього.