Відповідно до закону «Про присвоєння юридичним особам, об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних і святкових дат, назв і дат історичних подій», присвоїти вулиці ім’я відомої людини можна тільки після її смерті. Тому перейменування вулиці Харківської на вулицю імені М.Т.Невпряги і не було.
Копія рішення міської ради від 2005 року завжди висіла в квартирі у Миколи Тимофійовича на видному місці. Він з цього приводу жартував: «Буду завжди тобі обридати».
Та не так сталося, як гадалося. Микола Тимофійович пішов з життя рік тому. Отже, після смерті міська влада мала б уже перейменувати вулицю Харківську. Але померла видатна людина – і одразу забуті всі її заслуги. Уже голова у придворної челяді болить за інше: вони вже туляться назвати фонтан на площі Героїв: #Фонтан нардепа Вадима Нестеренка. Ось, виявляється хто у нас справжній герой, ось кого треба увічнити!
Що то значить вибори… Ну майже як у казці А.Гайдара про буржуїна і Мальчиша. Тільки славу зараз співають не Мальчишу, а зовсім навпаки:
«Плывут пароходы – привет феодалу!
Пролетают летчики – привет феодалу!
Пробегут паровозы – привет феодалу!
А пройдут его боты – лайк феодалу!»
Причина ігнорування рішення сесії від 2005 року може критися в банальній образі нинішнього новомосковського політикуму на Миколу Тимофійовича, який за життя досить різко висловлювався стосовно безладу з приведенням до присяги обраного у 2015 році міського голови.
Виходів із ситуації кілька: виконати рішення сесії і перейменувати вулицю Харківську або відмінити рішення 2005 року, що, звичайно, для міської влади простіше.
Дякую!
Тепер редактори знають.