У липні 2025 року, коли «Українська правда» вперше повідомила про прослуховування квартири Тимура Міндіча — давнього друга Володимира Зеленського та співвласника «Кварталу-95», — багато хто поставився до цієї інформації з іронією. «Чергові плівки», «політичне замовлення», «намагання вдарити по Президенту» — типові реакції того часу.
Сьогодні, у квітні 2026-го, вже ніхто не сміється.
Те, що починалося як прослушка елітної квартири на вулиці Грушевського, 9а, виросло в масштабну антикорупційну операцію під назвою «Мідас» — одну з найбільших за всю історію незалежної України. І те, що спочатку виглядало як перебільшення, тепер підтверджується томами кримінальної справи.
У листопаді 2025 року НАБУ і САП оприлюднили перші фрагменти «плівок Міндіча». Стало остаточно ясно: квартира друга президента системно прослуховувалася, і на записах опинилися розмови не лише самого Міндіча, а й цілої плеяди високопосадовців.
Сьогодні підозри вже вручені, зокрема, колишньому міністру енергетики та ексміністру юстиції Герману Галущенку. У колишнього керівника Офісу Президента Андрія Єрмака провели серію обшуків. Сам Міндіч та його бізнес-партнер Олександр Цукерман втекли до Ізраїлю. Два тижні тому НАБУ через Офіс Генпрокурора направило до Ізраїлю понад десять томів матеріалів для їхньої екстрадиції.
Найгірше те, що, за даними слідства, мова йде про системне розкрадання коштів в енергетичному секторі під час війни. Схема була проста і водночас цинічна: компанії-постачальники платили «відкати» 10–15% від суми контрактів, щоб отримати доступ до державних тендерів «Енергоатому» та інших енергокомпаній. Гроші, ймовірно, відмивали через спеціально створений «бек-офіс» у центрі Києва.
Як встановила «Українська правда», великі фрагменти записів уже давно долучені до матеріалів справи і надані сторонам захисту. Коло осіб, які мають доступ до цих матеріалів, стало настільки широким, що контроль за ними втрачено. Днями в мережі почали з’являтися нові фрагменти «плівок Міндіча».
Джерела видання вважають, що витоки не випадкові. Їхня мета — дискредитувати НАБУ і САП, які провели цю резонансну операцію. Замість того, щоб суспільство отримало повну картину корупції на найвищому рівні, ми бачимо спроби перевести стрілки на самих антикорупціонерів.
Це класична тактика: коли не можеш заперечити факти — почни компрометувати тих, хто їх розкопав.
«Українська правда» публікує першу частину «плівок Міндіча» без пафосних анонсів, бо розуміє: українське суспільство вже четвертий рік чекає не чергових «сенсацій», а реальних відповідей.
Головні питання залишаються без відповіді:
- Як під час повномасштабної війни, коли держава просить у людей останнє, могла існувати настільки нахабна корупційна схема у стратегічній галузі — енергетиці?
- Наскільки близькі до Офісу Президента були люди, які, за версією слідства, причетні до цієї схеми?
- Які саме високопосадовці фігурують на плівках і які рішення вони приймали?
- Чому влада так довго ігнорувала сигнали про корупцію в енергетичному секторі?
- І найголовніше: які системні висновки зроблено, щоб подібне більше ніколи не повторилося?
Поки що замість висновків ми бачимо обшуки, втечі за кордон, екстрадиційні запити та взаємні звинувачення.
Справа «Мідас» і «плівки Міндіча» стали жорстким тестом для всієї української влади. Не тільки для Зеленського особисто, а й для всієї системи, яка десятиліттями будувалася на принципах «своїх не здаємо» і «не чіпаймо своїх».
Якщо виявиться, що корупція проникла на рівень найближчого оточення президента і ключових державних компаній під час війни — це вже не просто корупційний скандал. Це питання національної безпеки.
Суспільство має право знати: чи була квартира на Грушевського, 9а просто «місцем зустрічей друзів», чи вона стала справжнім «шлагбаумом», через який проходили корупційні потоки в одну з найкритичніших сфер держави.
Перша частина «плівок Міндіча», яку публікує «Українська правда», — це лише початок. Далі мають бути не лише нові записи, а й реальні наслідки для всіх причетних. Безвідносно до їхніх прізвищ, посади і рівня близькості до влади.
Бо якщо навіть після таких плівок нічого серйозного не зміниться — це означатиме, що система остаточно прогнила.
Дякую!
Тепер редактори знають.