Поліцейське свавілля: Справа про знущання над військовим інвалідом у м.Самар

Резонансний випадок, що стався у місті Самар (Новомосковськ), знову оголив глибокі рани системи правоохоронних органів в Україні. Скандал довкола знущань місцевих поліцейських з міста Самар над військовим інвалідом показав не лише безкарність окремих представників системи, але й системну корупцію, яка стає дедалі очевиднішою.

Нагадаємо, що у соцмережі поширили відео, на якому Ямаха розмовляє з поліціянтами. Під час перевірки документів на автівку ветеран вимагав у них показати й свої посвідчення, а втім, ті проігнорували.

За словами ветерана, йому погрожували застосувати фізичну силу. Він зауважив, що має І групу інвалідності підгрупи Б. На це поліціянт сказав: «А яка у вас інвалідність? На голову, так?».

Затримання військового інваліда супроводжувалося грубим фізичним насильством, незаконним застосуванням кайданок та грубим порушенням базових прав людини. Замість проведення службового розслідування чи покарання винних, керівництво поліції обрало звичну для корумпованої системи стратегію:

• Приховування фактів. Інцидент намагалися зам’яти, обмеживши доступ до інформації.
• Маніпуляції з кадрами. Замість звільнення причетних осіб або порушення кримінальних проваджень, їх перевели до батальйону “Лють”.
• Ігнорування суспільного резонансу. Попри реакцію громадськості, дії поліції залишилися на рівні показового “розгляду”.

Чому це стало можливим?

Цей випадок демонструє кілька небезпечних тенденцій у роботі правоохоронних органів:

1. Використання статусу як захисту. Схоже, військовий статус чи “службові обов’язки” стають щитом для недобросовісних правоохоронців, які не бояться відповідальності.
2. Корупція як система. Захист “своїх” через переведення чи приховування злочинів є типовою тактикою керівництва.
3. Руйнування довіри. Кожен подібний випадок знищує залишки віри суспільства у те, що поліція здатна бути справедливим гарантом правопорядку.

На жаль, подібні інциденти — це не одиничні помилки, а симптом хронічної хвороби системи. Без проведення реальних реформ, що передбачатимуть, українська правоохоронна система й надалі буде втрачати суспільну довіру.

Цей випадок із Самару — не просто про окремий злочин, це дзеркало того, що відбувається у країні. Поліція, яка має захищати, стає інструментом насилля. І замість змін керівництво системи намагається замаскувати проблеми.

Чи стане суспільство на захист своїх прав, чи продовжить закривати очі на свавілля? Відповідь на це питання визначить, чи зможемо ми колись жити у правовій державі.