Україна, країна, де економічні реалії часто розходяться з гучними політичними заявами, знову опинилася в центрі дискусії про соціальні стандарти. Голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев, відомий своїми суперечливими ініціативами, нещодавно заявив, що мінімальна пенсія в Україні має становити 4 тисячі гривень, а середня — сягати 12-13 тисяч. Ці слова, сказані в ефірі “Новини.LIVE”, викликали бурхливу реакцію: одні побачили в них чергову популістську обіцянку, інші — слабкий промінь надії для мільйонів пенсіонерів, які ледве зводять кінці з кінцями. Але чи реально втілити такі заяви в життя, чи це лише політичний піар на тлі економічної кризи?
Гетманцев сам визнав, що нинішній прожитковий мінімум у розмірі близько 2900 гривень є “абстрактною” величиною. “На 2900 гривень прожити неможливо”, — заявив він, і з цим важко не погодитися. За офіційними даними, реальний прожитковий мінімум утричі вищий, але навіть він не здатен покрити базові потреби пересічного українця, особливо пенсіонера. Ціни на продукти, комунальні послуги та ліки невпинно зростають, а пенсії залишаються на рівні, який змушує людей обирати між їжею та теплом у домі.
Голова комітету також розкритикував споживчий кошик, на основі якого розраховується прожитковий мінімум. За його словами, цей кошик передбачає, що підліток має носити одну зимову та одну демісезонну куртку протягом трьох років, а жінка — обходитися двома сукнями на сім років. Такий підхід не лише відірваний від реалій, а й відверто принижує гідність українців, які змушені виживати в умовах економічної нестабільності.
Гетманцев стверджує, що для підвищення мінімальної пенсії до 4 тисяч гривень “резерви є”. Проте, коли мова заходить про середню пенсію в 12-13 тисяч, він визнає, що “ми такого розміру дозволити собі не можемо”. Ця суперечність лише посилює скептицизм щодо його заяв. Чи є у держави реальні ресурси для таких змін, чи це лише спроба заспокоїти суспільство, яке дедалі більше розчаровується в економічній політиці влади?
Пенсійна система України давно потребує реформ. За даними Пенсійного фонду, станом на 2025 рік середня пенсія в Україні становить близько 5-6 тисяч гривень, а мінімальна — трохи більше 2 тисяч. Для порівняння, середня ціна продуктового кошика для однієї людини перевищує 3 тисячі гривень на місяць, не кажучи вже про витрати на ліки чи оплату житлово-комунальних послуг. У таких умовах пропозиція Гетманцева звучить як недосяжна мрія для більшості пенсіонерів.
Данило Гетманцев уже не вперше робить гучні заяви, які викликають більше питань, ніж відповідей. Його ініціативи, як-от посилення податкового тиску на бізнес чи суперечливі пропозиції щодо економічної політики, часто критикуються за популізм і відірваність від реалій. Цього разу його слова про підвищення пенсій також сприймаються з обережністю. Без чіткого плану, підкріпленого реальними джерелами фінансування, такі заяви ризикують залишитися порожніми обіцянками.
Економічна ситуація в Україні залишається складною: війна, інфляція та дефіцит бюджету не дозволяють легко втілювати амбітні соціальні ініціативи. За оцінками експертів, для підвищення пенсій до рівня, запропонованого Гетманцевим, потрібні десятки мільярдів гривень щороку. Де взяти ці кошти? Чи готовий уряд скоротити інші видатки, підвищити податки чи шукати зовнішнє фінансування? Гетманцев не дає відповідей на ці питання, залишаючи простір для спекуляцій.
Пенсіонери — одна з найуразливіших категорій населення України. Багато з них змушені працювати після виходу на пенсію, щоб вижити. Гучні заяви політиків про підвищення соціальних стандартів лише посилюють їхню розгубленість і недовіру до влади. Без реальних реформ, спрямованих на зміцнення економіки, підвищення пенсій залишатиметься недосяжною мрією.
Слова Гетманцева про необхідність “чесно говорити з людьми” звучать правильно, але без конкретних дій вони втрачають сенс. Українці чекають не обіцянок, а змін, які дозволять їм жити гідно. Поки що ж пропозиція про пенсії в 4 та 12-13 тисяч гривень виглядає як черговий політичний маневр, який навряд чи змінить життя мільйонів пенсіонерів.
Суспільство потребує не лише гучних слів, а й прозорої стратегії, яка покаже, як держава планує виконувати свої соціальні зобов’язання. Інакше заяви Гетманцева залишаться лише черговим епізодом у довгій історії невиконаних обіцянок.
Дякую!
Тепер редактори знають.