Поки українці гинули на фронті, а держава арештовувала активи, пов’язані з росіянами, дехто в тилу вирішував, кому дістануться найлакоміші шматки. Енергетика, оборонка — це вже відомі «поля інтересів» фігурантів операції НАБУ і САП під кодовою назвою «Мідас». Друга серія «плівок Міндіча», опублікована «Українською правдою», додає до цього списку банківську сферу та стратегічну хімію. І картина виходить вкрай неприємна.
Після початку повномасштабного вторгнення Україна конфісковувала підприємства з російським слідом. Здавалося б, логічно: активи окупантів мають працювати на перемогу, а не збагачувати чужих. Однак розшифровки розмов з матеріалів справи свідчать, що далеко не все перейшло під реальний контроль держави. Приватні інтереси, за даними журналістів, швидко знайшли спосіб просочитися в ці «трофейні» активи.
Центральне місце в новій серії плівок займає Sense Bank (колишній «Альфа-Банк»), націоналізований у 2023 році після від’їзду російських власників. За інформацією УП, фігуранти справи обговорювали формування наглядової ради банку ще задовго до офіційного рішення Кабміну. Склад ради, призначений 18 червня 2025 року, нібито узгоджувався в колі людей, пов’язаних із бізнесменом Тимуром Міндічем та колишнім керівником Офісу Президента Андрієм Єрмаком.
Особлива роль відводиться братьом Андрію та Василю Веселим. Василь Веселий, за даними розслідування, став радником керівництва банку. Розмови на плівках нібито фіксують, як фігуранти обговорювали кандидатури та процес «призначення» так, ніби це їхня приватна компанія, а не державний банк під час війни. «Хірург» (псевдонім, під яким, за версією НАБУ, фігурує Єрмак) згадується в контексті цих впливів.
Ще один ласий шматок — «Карпатнафтохім», один із найбільших хімічних заводів України, раніше пов’язаний із російським «Лукойлом». Після арешту держава мала отримати повний контроль. Але, судячи з розшифровок, брати Веселі нібито увійшли до структури власників саме завдяки зв’язкам з Єрмаком та Міндічем. Обговорювалися схеми, які дозволяли б приватній групі контролювати стратегічне підприємство, важливе для оборонної промисловості та економіки.
Це особливо цинічно на тлі війни. Хімічна промисловість — це не лише добрива чи пластик. Це сировина для вибухівки, спеціальної хімії та матеріалів, критичних для фронту. Віддавати вплив на таке підприємство приватним особам через кулуарні домовленості — це не просто корупція. Це питання національної безпеки.
«Плівки Міндіча» малюють картину класичної української корупції нового зразка: підсанкційні бізнесмени, впливові посадовці, «свої» люди в наглядових радах і державних активах. Тимур Міндіч, якого підозрюють у масштабних схемах в енергетиці, постає як ключовий «фіксер», а зв’язки з Офісом Президента нібито забезпечували «дах» і можливість вирішувати питання на найвищому рівні.
Операція «Мідас» НАБУ і САП вже викрила схеми в енергетиці та оборонних закупівлях. Тепер до них додаються банки та хімія. І щоразу виникає одне й те саме питання: хто реально керує державними активами під час війни — держава чи група наближених?
Публікації «Української правди» — це не остаточний вирок суду, а серйозні журналістські докази, засновані на матеріалах прослуховування НАБУ. Фігуранти, ймовірно, заперечуватимуть автентичність або трактування розмов. Але сам факт таких записів і їхнього змісту має змусити суспільство та правоохоронців вимагати відповідей.
Якщо виявиться, що через вплив і зв’язки держава де-факто втратила контроль над ключовими активами, це стане не просто скандалом. Це буде зрадою довіри мільйонів українців, які віддають життя за цю державу, поки дехто в Києві ділить її активи.
Час для НАБУ, САП і суду — не просто розслідувати, а довести справу до реальних вироків. Бо інакше «Мідас» ризикує стати символом не перемоги над корупцією, а її нової, ще витонченішої форми.
Дякую!
Тепер редактори знають.