Олександр Кубраков — ім’я, яке в Україні асоціюється з високими посадами та амбітними проєктами. Перед вами людина, яка пройшла шлях від голови «Укравтодору» до міністра інфраструктури, а згодом — віцепрем’єр-міністра з відновлення України, міністра розвитку громад, територій та інфраструктури. З січня 2025 року він обіймає нову роль — радника міністра оборони України. Його кар’єра вражає: від асфальтованих доріг до стратегічних рішень у воєнний час. Але чи все так прозоро в біографії цього політика, як здається на перший погляд? І чому його ім’я раптом опинилося в центрі скандальних чуток, що тягнуть за собою тінь білоруського режиму?
Незалежні білоруські медіа нещодавно підкинули дров у вогонь спекуляцій, активно просуваючи тезу, яка звучить як політична бомба: Олександр Кубраков нібито є племінником Івана Кубракова — очільника Міністерства внутрішніх справ Білорусі. Так, того самого силовика, який після сфальсифікованих президентських виборів 2020 року в Білорусі став символом жорстокості, керуючи кривавим придушенням мирних протестів у Мінську. Звинувачення серйозне: якщо це правда, то один із ключових українських посадовців має родинні зв’язки з людиною, чиї руки заплямовані репресіями проти власного народу. Але чи витримує ця сенсація перевірку фактами, чи це черговий приклад інформаційної війни, спрямованої на дискредитацію?
Давайте розберемося. Чутки про родинні зв’язки між українським і білоруським Кубраковими не залишилися без уваги професійних розслідувачів. Журналісти білоруської редакції «Радіо Свобода» разом із Максимом Савчуком із проєкту «Схеми» взялися за справу з усією ретельністю. Вони занурилися в біографії обох діячів, перевірили повні імена, дати народження, проаналізували родинні зв’язки через реєстри й бази даних. І що ж з’ясувалося? Ніякого родинного зв’язку між Олександром та Іваном Кубраковими немає. Точка.
Та чутки не виникли з порожнього місця. Виявилося, що в цій історії є інтригуючий збіг: Микола Володимирович Кубраков, брат білоруського міністра МВС Івана Кубракова, є повним тезкою батька українського політика Олександра Кубракова. На перший погляд, це могло б здатися підозрілим — однакові імена, однакові прізвища. Але журналісти копнули глибше й довели: це різні люди. Різні дати народження, різні життєві траєкторії, різні долі. Один Микола Кубраков — частина білоруської реальності, інший — український громадянин, який, за його власними словами, ніколи навіть не перетинав кордон із Білоруссю.
Батько Олександра Кубракова, коментуючи ситуацію для «Радіо Свобода», був категоричним: «Я ніколи не був у Білорусі й не маю там жодних родичів». Ці слова звучать як остаточний удар по спекуляціях, але чи достатньо цього, щоб розвіяти всі сумніви? У часи війни, коли інформація стає зброєю, подібні «збіги» легко підхоплюються тими, хто хоче посіяти недовіру до українських посадовців.
Тож що ми маємо в сухому залишку? З одного боку, чітко встановлений факт: Олександр Кубраков не є племінником білоруського силовика. Розслідування розставило крапки над «і», спростувавши чутки, які могли б підірвати його репутацію. З іншого боку, сам факт появи таких звинувачень змушує замислитися: кому вигідно вплітати ім’я українського радника в контекст білоруських репресій? Чи не є це частиною ширшої кампанії, спрямованої на дестабілізацію довіри до української влади в той момент, коли єдність потрібна як ніколи?
Критичний погляд на цю ситуацію оголює вразливість інформаційного поля. Збіг імен, який у мирний час залишився б непоміченим, у воєнний час стає приводом для спекуляцій. І хоча Олександр Кубраков виходить із цієї історії з чистим ім’ям, осад залишається. Бо там, де є дим, люди шукатимуть вогонь — навіть якщо це лише ілюзія, майстерно створена тими, хто знає, як грати на нервах суспільства.
Олександр Кубраков продовжує свою роботу в Міністерстві оборони України, але ця історія — нагадування: у війні, яку ми ведемо, ворог атакує не лише танками, а й словами. І від того, наскільки ми вміємо розрізняти правду від вигадки, залежить не лише репутація окремих політиків, а й міцність усієї країни.
Матеріал створено на підставі інформації видання проєкт «Радіо Свобода» «Схеми».
Дякую!
Тепер редактори знають.