Нам подарувала українська діаспора з Фундації «Українці в Нідерландах»- Michel Terestchenko

Дорогі друзі!

Цього гарного дня маємо чудові новини, і я хотів би з вами ними поділитися! Сьогодні, після складної боротьби, що тривала 14 місяців, наша «швидка», яку нам подарувала українська діаспора з Фундації «Українці в Нідерландах», нарешті прибула до Глухова!

Протягом 14 місяців ця сучасна європейська швидка допомога могла врятувати життя багатьох глухівчан, але з політичних та корисливих причин ні президент нашої країни, ні прем’єр-міністр, ні міністр охорони здоров’я, ні голова Сумської ОДА, ні навіть обласні депутати від фракцій «Воля Народу» та «Блок Петра Порошенка «Солідарність» нам не допомогли. Всі вони відмовилися підтримати наше прохання, і тому, після шести місяців, намагань розмитнити цей автомобіль швидкої допомоги на зміну нашому старому “УАЗу”, ми були змушені повернути подарунок. Але ми вирішили не здаватися і боротися за наше право на нове і краще життя в Глухові, а не в Польщі.

Спочатку нам допомагало багато активістів, і я особливо хочу подякувати моєму другові Міхеїлу Саакашвілі, який вперше організував пікет біля Кабміну, коли «швидка» прямувала з Сумської митниці до Польщі через Київ. На жаль, Міхеїл не встиг закінчити цю акцію, і нам допомагали інші друзі та активісти, серед яких народний депутат Андрій Антонищак, який очолював цю акцію. Очевидно, що неможливо було розмитнити наш автомобіль законно, тому він вирішив внести зміни до закону та подати його на розгляд Верховної Ради. Минув час, і, нарешті, за це питання проголосували депутати. Як не дивно, більшість народних обранців від БПП отримали вказівки залишити залу, і не дивно, що «наш» славнозвісний народний депутат Андрій Деркач знайшов спосіб не голосувати за цей новий проект закону. Тому Андрій Антонищак звернувся до всіх депутатів, у тому числі – й до політичних опонентів, з проханням проголосувати та допомогти Глухову хоча б з причин гуманності та людяності, для порятунку життів. Депутати також мають серце (за винятком Андрія Деркача), і закон був прийнятий більшістю голосів.

Нам довелося чекати ще три місяці, що є максимально можливою юридичною затримкою, щоб президент, нарешті, підписав цей закон, щоб він набрав чинності. І президент, нарешті, зробив це два тижні тому. І сьогодні ми отримали нашу прекрасну «швидку», готову до порятунку життів глухівчан.

Останній сюрприз! Бажаючи допомогти Глухову, завдяки цьому новому закону, несподівано вдалося розмитнити не тільки нашу машину швидкої допомоги, а й усі «швидкі», які були передані Україні, але й досі заблоковані на кордоні через небажання влади змінити закон. Скільки життів можна було врятувати в Україні за останні роки? Що могло бути мотивом президента не дозволяти раніше чи хоча б швидше розмитнити всі ті машини швидкої допомоги (670!), які подарували друзі України, щоб врятувати життя своїх співвітчизників?

Це, звичайно, не зрозуміло, – але принаймні сьогодні ми в Глухові дуже щасливі, і ми залишимося на цій позитивній ноті. Спасибі нашим друзям з Фундації «Українці в Нідерландах»! Дякую Вірі та Сергію Зваану! Спасибі пані Ользі, директорові Фонду “Добрин” в Сумах. Вони боролися з багатьма проблемами і направили багато сотень листів до різних установ! Дякую всім українським активістам і нашому дорогому Міхеїлу Саакашвілі! Дякую народному депутату Андрію Антонищаку за мужність і рішучість! І спасибі моїй коханій дружині Олені, першій леді Глухова, за постійні дієві заклики про допомогу та відправлення повідомлень кожному українцю, і за те, що вона за жодних обставин не відмовилася від нашої боротьби, щоб покращити життя людей в Україні, і, особливо, в Глухові.

Слава Глухову! Слава Україні!
Разом переможемо!

Дякую!

Тепер редактори знають.