Міни, що не вибухають: гучний скандал на Дніпропетровщині

29 квітня 2025 року Служба безпеки України завдала потужного удару по корупційних схемах в оборонній промисловості, затримавши керівництво одного з ключових оборонних заводів на Дніпропетровщині. За даними слідства, підприємство поставило Збройним силам України понад 120 тисяч бракованих мінометних снарядів, які не лише не виконували свою функцію, а й становили загрозу для життя українських військових. Цей скандал оголив системні проблеми в українській оборонці, викликавши хвилю обурення серед військових, експертів і суспільства. Хто винен у цій ганебній ситуації, і чи здатна держава покарати тих, хто підриває її обороноздатність?

Скандал із неякісними боєприпасами спалахнув ще восени 2024 року, коли журналіст і головний редактор видання “Цензор.НЕТ” Юрій Бутусов оприлюднив шокуючі відео, надіслані бійцями з передової. На кадрах видно, як 120-міліметрові мінометні снаряди або не вибухають, або детонують у стволі міномета, створюючи смертельну небезпеку для розрахунків. За даними розслідування, із десяти пострілів лише один міг спрацювати коректно. Це не просто технічна несправність — це пряма загроза боєздатності ЗСУ в умовах війни.

Згодом стало відомо, що бракованими виявилися не окремі партії, а величезна кількість — понад 120 тисяч мін. Усі вони були виготовлені на державному підприємстві, яке входить до структури “Укроборонпрому”, і поставлені на фронт у 2024 році за контрактом із Агенцією оборонних закупівель. Ці боєприпаси довелося відкликати з лінії фронту, що завдало серйозного удару по логістиці та боєготовності Сил оборони. За оцінками експертів, такого обсягу мін могло б вистачити на пів року активних бойових дій за умов економного використання. Натомість армія залишилася без критично важливих ресурсів, а держава зазнала багатомільйонних збитків.

СБУ, спільно з Офісом Генерального прокурора, викрила групу осіб, відповідальних за постачання неякісних боєприпасів. У центрі скандалу опинилися:

• Леонід Шиман, генеральний директор оборонного заводу, якого називають “патріархом” української оборонки. Шиман уже не вперше потрапляє в поле зору правоохоронців: у 2014–2016 роках його звинувачували в організації нелегального виробництва низькоякісного палива на території заводу, а в 2024 році НАБУ і САП висунули йому підозри в корупційних злочинах. Попри це, Шиман зберіг посаду і навіть отримав призначення генеральним конструктором зі створення боєприпасів у 2023 році.

• Олексій Кириченко, перший заступник Шимана, який, за даними слідства, був безпосередньо залучений до укладання контрактів на постачання мін.

• Михайло Шкуренко, екскерівник одного з військових представництв Міністерства оборони. Цікаво, що дружина Шкуренка, Вікторія, працює на тому ж заводі й отримує від Шимана зарплату в розмірі 1 мільйона гривень на рік, що вказує на можливий конфлікт інтересів.

• Юрій Яресько, очільник групи контролю відповідного підрозділу, який мав забезпечувати перевірку якості боєприпасів перед їхньою передачею ЗСУ.

Усім затриманим інкримінують статтю про перешкоджання законній діяльності Збройних сил України, що призвело до тяжких наслідків. Покарання за цією статтею передбачає до 15 років позбавлення волі. Наразі правоохоронці вирішують питання щодо обрання запобіжних заходів для підозрюваних.

Одне з ключових питань, яке постає в цій ситуації, — як така величезна партія бракованих мін могла пройти всі етапи контролю якості й потрапити на фронт? За даними розслідувачів, проблема криється в кількох аспектах:

1. Недоліки в роботі військових представництв Міноборони. Інститут військових представників, який залишився в спадок від радянських часів, мав би гарантувати якість продукції. Проте, як зазначає журналіст Юрій Ніколов, перевірки або не проводилися належним чином, або їхні результати ігнорувалися. У випадку Шкуренка конфлікт інтересів через зв’язки з керівництвом заводу міг відіграти вирішальну роль.

2. Використання імпортних компонентів. За інформацією слідства, у бракованих мінах використовувалися підривники сторонніх виробників, хоча завод зобов’язався налагодити власне їхнє виробництво. Крім того, в Україні відсутня методика перевірки якості імпортного пороху, що могло призвести до використання невідповідних матеріалів.

3. Системна корупція. Шиман, попри численні кримінальні провадження, залишався недоторканним і продовжував керувати заводом. Його зв’язки з високопосадовцями, ймовірно, дозволяли уникати покарання та ігнорувати проблеми з якістю.

Скандал із бракованими мінами викликав гостру реакцію в українському суспільстві. Військові на передовій, які щодня ризикують життям, висловлюють обурення через те, що їхня безпека залежить від недобросовісних чиновників і виробників. Журналісти та активісти, зокрема Юрій Бутусов і Юрій Ніколов, закликають до повного перегляду системи контролю якості в оборонній промисловості та притягнення до відповідальності не лише виконавців, а й тих, хто покривав ці схеми на вищому рівні.

Міністерство оборони, зі свого боку, заявило, що ще в листопаді 2024 року розпочало розслідування причин нештатного спрацювання мін. За словами міністра стратегічних галузей промисловості Германа Сметаніна, дефекти пов’язані зі зміною властивостей імпортного пороху, а завод уже вжив заходів для виправлення ситуації. Крім того, підприємство замінило частину бракованих мін — близько 40 тисяч одиниць — і вдосконалило технологію виробництва. Проте ці пояснення не заспокоїли громадськість, адже ключове питання залишається без відповіді: чому брак не було виявлено до передачі мін на фронт?

Затримання керівництва заводу — лише перший крок у розв’язанні проблеми. СБУ та Генпрокуратура обіцяють продовжити розслідування, щоб виявити всіх причетних до схеми. Водночас експерти наголошують на необхідності системних змін в українській оборонній індустрії:

• Прозорість закупівель. Агенція оборонних закупівель має посилити контроль за контрактами та оцінкою спроможності виробників.

• Модернізація контролю якості. Україні потрібні сучасні методики перевірки боєприпасів, зокрема імпортних компонентів.

• Боротьба з корупцією. Без покарання високопосадовців, які покривають схеми, подібні скандали повторюватимуться.

Цей інцидент став черговим нагадуванням, що війна з ворогом на фронті неможлива без перемоги над внутрішніми проблемами — корупцією, безвідповідальністю та байдужістю. Затримані мають відповісти за свої дії, але справжня перемога буде досягнута лише тоді, коли українська армія отримає надійні боєприпаси, а система оборонних закупівель стане прозорою та ефективною.

Чи зможе держава зробити правильні висновки з цього скандалу? Відповідь на це питання визначить не лише долю затриманих, а й безпеку тих, хто щодня захищає Україну на передовій.