Корупція, про яку влада запевняє, що вона майже зникла, продовжує роз’їдати державу, мов ржа. Ще не встиг затихнути скандал із постачанням бракованих мін для Збройних сил України, як спалахує черговий, ще гучніший. Виникає враження, що країна забула про війну з російським агресором і продовжує жити за старими корупційними схемами.
Новий виток корупційної драми розгорівся навколо контракту вартістю майже 900 мільйонів гривень, укладеного державною компанією “Укргідроенерго” з турецькою фірмою, пов’язаною з бізнесменом із сумнівною репутацією – латвійцем Андрейсом Браденсом. Останній перебуває під санкціями США за відмивання грошей для російських шпигунів.
Про цю жахливу історію для воюючої України стало відомо завдяки розслідуванню Financial Times, яке посилається на дані міжнародного слідства. З’ясувалося, що Андрейс Браденс, який також використовує псевдонім Андрейс Каренокс, є власником турецької компанії, що отримала контракт на постачання кабелів та обладнання для захисту Дніпровської ГЕС.
Міністерство фінансів США раніше включило його до санкційного списку через численні зв’язки з російською групою TGR. Ця група займається управлінням активами, криптовалютними транзакціями та міжнародними платежами, але насправді використовується для обходу санкцій і фінансування російських шпигунських операцій.
Національне агентство з боротьби зі злочинністю Великої Британії підтвердило, що Браденс та його структура активно відмивали російські кошти через понад 30 країн. Гроші, отримані цими схемами, використовувалися не лише для пропаганди, але й для закупівлі компонентів озброєнь, які росіяни застосовують проти України.
У березні 2024 року компанія Altair Lojistik Ve Ticaret Anonim Şirketi, якою володіє Браденс, отримала від “Укргідроенерго” контракт на 868,65 мільйона гривень. Контракт передбачає постачання високовольтних кабелів та інших комплектуючих для підземних споруд Дніпровської ГЕС, що мають захищати об’єкт від авіаударів.
У “Укргідроенерго” вже визнали, що контракт укладено саме з цією компанією. Але там стверджують, що на момент підписання угоди у березні 2024 року Браденс не перебував під санкціями, а всі перевірки контрагента було здійснено “відповідно до процедур”.
Проте виникає ключове питання: чому компанія, що обслуговує російські інтереси, взагалі потрапила до переліку постачальників української держави?
“Присудження такого делікатного державного контракту компанії, що належить особі під санкціями за керування мережею відмивання грошей для російських шпигунів, створює серйозні безпекові ризики для України“, – зазначає Financial Times.
Реакція міжнародної спільноти може бути жорсткою. У той час як союзники України вкладають мільярди доларів у підтримку ЗСУ, корупція в тилу створює враження, що Україна грає на два фронти.
Українська влада вкотре демонструє, що принципи прозорості та відповідальності залишаються для неї лише красивими гаслами. У країні, яка бореться за своє виживання, такі історії – це не лише репутаційний удар, але й підрив довіри західних партнерів.
Питання лише одне: хто понесе відповідальність за черговий корупційний скандал? Чи стане ця історія нарешті початком справжніх реформ, чи знову зникне в морі забутих справ і недорозслідуваних злочинів?
Дякую!
Тепер редактори знають.