Поки хлопці на фронті щодня вмирають за кожен метр землі, у Києві в комфорті на Грушевського вирішують, кому і скільки відкатити з оборонних мільярдів. Новий випуск «Без цензури» на Цензор.НЕТ (18 травня 2026) з Мариною Данилюк-Ярмолаєвою розкрив чергову гнилу вивіску так званої «влади». Головний герой — Тимур Міндіч, «Карлсон» і близький друг Зеленського, який, судячи з плівок і свідчень, вважав армію своїм особистим гаманцем.
На засіданні тимчасової слідчої комісії Верховної Ради прозвучали шокуючі деталі. Арсен Жумаділов, директор Агентства оборонних закупівель, прямо розповів, як Рустем Умєров (тоді міністр оборони, а зараз секретар РНБО) особисто привіз його на квартиру на Грушевського. Там сидів Міндіч і представник постачальника. Тема — бронежилети. Неякісні, сумнівні, але дуже «вигідні».
Міндіч на плівках не соромиться: «Бронежилети — це великі гроші. Це тобі один дзвінок». Умєров нібито не відмовляв. Лише пізніше, коли запахло смаженим і Держоператор тила відмовився приймати брак, схему згорнули. Але осад залишився: високопосадовець Міністерства оборони возив чиновника на «стрілку» до неформального впливового бізнесмена, який не мав жодних офіційних повноважень, але, схоже, вирішував усе.
Це не поодинокий епізод. Це система. Міндіч, за матеріалами НАБУ/САП, роками будував вплив на міністрів — від Умєрова до Германа Галущенка. Офшори, швейцарські рахунки, «друзі» в Ізраїлі — класичний набір для тих, хто вважає державу своєю приватною лавкою. Поки країна в крові, вони ділять відсотки від «закупівель».
Найогидніше — реакція Банкової. Замість жорсткої реакції, публічних звільнень і люстрації — тиша або м’які формулювання. Умєров досі на ключовій посаді в РНБО. Єрмак, якого згадують у контексті всієї цієї «сім’ї», продовжує тримати вертикаль. Зеленський, який колись обіцяв «ніколи не буде такого, як було», мовчить або робить вигляд, що це «інформаційна атака».
Це вже не просто корупція. Це державна зрада в умовах війни. Неякісні бронежилети — це прямі втрати серед військових. Кожен бракований виріб — це потенційно вбитий або поранений захисник. А ті, хто це просував, продовжують сидіти в теплих кабінетах і розповідати про «європейський шлях».
Українське суспільство має право знати: чому «свої» досі недоторканні? Чому плівки, свідчення Жумаділова та матеріали НАБУ не призводять до реальних арештів і конфіскатів? Чому ТСК змушена виривати по крихтах правду, замість того, щоб влада сама вичистила Авгієві конюшні?
Поки Банкова прикривається війною як щитом від критики, корупціонери продовжують красти на крові. Час називати речі своїми іменами: це не «окремі недоліки», це мафія при владі, яка перетворила оборону на бізнес.
Якщо після таких скандалів ніхто не полетить з посад і не сяде — значить, система гнила наскрізь. І суспільство має право вимагати не просто «розслідувань», а жорсткої чистки. Інакше перемога, за яку гинуть на фронті, буде потрібна не Україні, а новим олігархам у погонах.
Час обирати: або армія, або «друзі президента». Третього не дано.
Дякую!
Тепер редактори знають.