Кримінальна «чутливість»: як у ДБР виправдовують свою бездіяльність щодо батальйону «Скеля»

Поки на передовій бійці тримають оборону, у тилу Державний бюро розслідувань (ДБР) демонструє блискучу майстерність гри у «правовий футбол». Статистика щодо скандального 425-го окремого штурмового батальйону «Скеля» за 2025–2026 роки виглядає не як звіт про роботу правоохоронного органу, а як інструкція з того, як «спустити справу на гальма».

За два роки ДБР отримало 258 звернень щодо порушень у «Скелі». Це 258 життів, доль та історій про свавілля, які потрапили на стіл до «слідчих». І що ж ми бачимо у відповідь?

• 209 звернень було просто переслано «за належністю» до ВСП та Національної поліції.

• 30 заяв було відхилено з формулюванням «відсутність достатніх даних».

• Лише 2 звернення приєднали до вже існуючих проваджень.

ДБР фактично самоусунулося, перетворившись на поштове відділення, яке пересилає скарги від постраждалих до тих самих структур, на які ці постраждалі й скаржаться. Коли система відправляє вас від одного відомства до іншого, вона дає чіткий сигнал: «Ваші проблеми нас не цікавлять».

Найбільш цинічно виглядає офіційна позиція ДБР щодо відмов у внесенні відомостей до ЄРДР. У бюро пояснюють свою бездіяльність «особливою чутливістю питань в умовах війни» та ризиками інформаційних операцій ворога.

Це зручна позиція: прикритися державними інтересами, щоб не розслідувати факти, які можуть скомпрометувати командування або окремі підрозділи. Схоже, у ДБР забули, що головна шкода обороноздатності країни — це не розголошення деталей, а існування безкарного свавілля всередині армії. Саме таке «замовчування» і стає ідеальним паливом для ворожої пропаганди, яка з радістю підхоплює кожну історію про «нечутне» ДБР, де постраждалим просто радять «шукати роз’яснення» в іншому місці.

Масштаби звернень — 258 епізодів за два роки — вказують не на поодинокі конфлікти, а на системну проблему в «Скелі». Проте ДБР воліє «не бачити» ознак кримінальних правопорушень у 30 заявах, де люди, ймовірно, описували реальні злочини.

Коли слідчий відмовляє у внесенні даних до ЄРДР, він фактично забирає у потерпілого право на справедливий суд. Скільки з цих 30 заяв були криком про допомогу людей, які зіткнулися з тортурами, вимаганням чи злочинними наказами? Бюро запевняє, що «всі обставини будуть перевірені ретельно», але ця фраза звучить як знущання після того, як 80% звернень було просто відправлено у «вільне плавання» іншими органами.

Бездіяльність ДБР у справі «Скелі» стає дедалі важче пояснити навіть найлояльнішим спостерігачам. Якщо правоохоронний орган не бачить криміналу там, де його бачать сотні заявників, це означає лише одне: або слідчі некомпетентні, або вони свідомо «прикривають» ситуацію.

Сьогодні «чутливість» — це не про оборону держави, а про захист власної репутації та зручну тишу. Але доки ДБР грається в пересилку папірців, довіра до правосуддя в армії падає до нуля. І якщо ці 258 звернень — лише вершина айсберга, то за мовчання бюро рано чи пізно доведеться відповісти всій системі.

Чи готові в ДБР нарешті перестати пересилати скарги й почати реально працювати, чи «чутливість війни» так і залишиться їхнім головним виправданням для бездіяльності?