Ця історія має стати криком, який розірве мовчання й змусить світ прокинутися. Настя Борик — семирічна дівчинка з Одеси — пережила справжній пекельний шлях лікування від лейкемії. Для неї Ізраїль став єдиним шансом на життя. У грудні 2022 року сім’я — мама Марія, бабуся Лена, брати Ілля та Костянтин — привезла її до Ізраїлю на терапію. Батько, Артем Борик, український військовий, залишився на фронті, як і чоловік бабусі, продовжуючи боротися за свободу України. Їхня надія на порятунок Насті здавалася виправданою — дівчинка перемогла рак.
Але доля жорстоко розпорядилася їхнім життям.
Смерть прийшла несподівано — у вигляді іранської ракети, яка влучила в їхній дім у Бат-Ямі 14 червня 2025 року. Усі загинули: Настя, її мама, бабуся, брати. Ця трагедія не була випадковістю чи помилкою — це був цілеспрямований удар по цивільних людях, сім’ї, яка втекла від однієї війни, лише щоб знайти смерть у іншій.
Ізраїль і Україна — дві країни, де діти стають невинними жертвами рішень дорослих. Настя та її родина заплатили найвищу ціну за конфлікти, у яких вони не мали права голосу. Їхня історія — це не просто біль однієї сім’ї, а відлуння глобальної кризи, де людські життя стають розмінною монетою.
Мир їхній пам’яті 🕯. І нехай ніхто не наважується сказати, що він не знав про цей жах.
Світ має пам’ятати: за кожним заголовком — доля, за кожним вибухом — зруйновані мрії.
Ця трагедія закликає до дії, до припинення насильства, яке забирає найцінніше — наших дітей.
Дякую!
Тепер редактори знають.