Поки українські воїни гинуть на фронті, захищаючи країну від російської навали, у тилу, в обласних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (ТЦК), триває справжня вакханалія корупції. Редакція розслідувань Суспільного проаналізувала майновий стан 62 керівників обласних ТЦК (колишніх і нинішніх), які керували системою з 2022 по 2026 рік. Результат шокує: кожний десятий — фігурант кримінальних справ. Шість високопосадовців, яких держава довірила мобілізацію, підозрюються або вже обвинувачуються в незаконному збагаченні, схемах ухилення, перевищенні повноважень і відмиванні коштів. Загальна сума виявлених НАЗК необґрунтованих активів — 367 927 245 гривень, майже 368 мільйонів. Це не дрібні хабарі. Це мільйони, які мали б іти на дрони, броню та зарплати захисникам.
Суспільне чітко розділило керівників на три групи. 10 % (6 осіб) — «червона зона» криміналу. 47 % (29 осіб) набули активів, які формально відповідають офіційним доходам. 43 % (27 осіб) не придбали нічого нового за час війни — все ще «чисті» на папері. Але саме ці 10 % стали символом гнилі, яка роз’їдає систему мобілізації зсередини. І найстрашніше — влада знала про це роками. Знала, але заплющувала очі.
Ось вони, ці шість «героїв тилу», яких Суспільне назвало поіменно:
- Євген Борисов (екс-начальник Одеського ОТЦК) — абсолютний рекордсмен. Підозра в незаконному збагаченні на 188 мільйонів гривень. Родина за час війни нажила маєток матері в Марбельї (Іспанія) за 3 млн євро, Mercedes, Toyota Land Cruiser, Mercedes G-класс. Борисов тікав за кордон на Сейшели, підробляв документи. Справи в суді, застава 44 млн грн. Він досі вважає себе «потерпілим».
- Олександр Устименко (екс-Черкаський ОТЦК) — організував цілу корупційну мережу з шістьма полковниками. «Не чіпайте його» — такі позначки на військових квитках «обраних». План мобілізації виконувався лише на 40–50 %. Підозри в недбалому ставленні до служби та перевищенні повноважень.
- Сергій Луцюк (екс-Рівненський ОТЦК) — 46 мільйонів гривень незаконного збагачення. Нерухомість у Буковелі, Яремче, Івано-Франківську на тітку-пенсіонерку. Побиття підлеглого битою, амфетамін у підлеглого, схеми ухилення для півсотні чоловіків. Збитки державі на 800 тис. грн.
- Геннадій Яременко (екс-Запорізький та Донецький) — безпідставні виплати підлеглим, допомога кримінальним авторитетам уникати мобілізації. Підлеглі ремонтували його нерухомість. ВАКС уже стягнув будинок і землю на 3,8 млн грн.
- Артем Требесов (екс-Харківський, т.в.о. Чернігівського) — BMW X6, Toyota Camry Hybrid родини на 4,85 млн грн. ВАКС задовольнив позов про конфіскацію, але Требесов оскаржує.
- Андрій Савчук (екс-Закарпатський) — погрози волонтерці, обшуки з 100 тис. дол. готівки. Звільнений — і… повернутий т.в.о. у березні 2026-го.
Ці цифри — не абстракція. Це 368 мільйонів, які НАЗК виявило лише за 32 моніторингами способу життя. Дев’ять обґрунтованих висновків про незаконне збагачення. І це лише вершина айсберга. Система ТЦК, яка мала бути щитом для мобілізації, стала золотою жилою для обраних.
І тут починається справжнє обурення. Президент Володимир Зеленський та його оточення знають про цю гниль давно. Ще в серпні 2023-го, після гучного скандалу з Борисовим, глава держави особисто оголосив: «Звільняємо всіх обласних воєнкомів, ставимо бойових офіцерів». РНБО ухвалила рішення, 112 кримінальних проваджень, 33 підозри. Зеленський тоді пафосно заявляв: «Люди, які точно знають, що таке війна, не терпітимуть цинізму і хабарництва». Звучало сильно. Але минуло майже три роки — і що? Ті самі схеми живуть. Ті самі прізвища фігурують у новинах 2026-го. Деякі звільнені повертаються на посади (як Савчук). А президент продовжує говорити про «велику антикорупційну інфраструктуру» і «нульову толерантність».
Чому? Бо для Офісу Президента корупція в ТЦК — не пріоритет, а незручний фон. Поки суспільство кипить від обурення — «вночі росіяни, вдень свої», — в Єлисейському… тобто в Банковій заплющують очі. Оточення Зеленського (ті самі «ефективні менеджери», які прийшли з бізнесу та шоу-бізнесу) воліє не чіпати «систему». Бо справжня боротьба з корупцією в ТЦК вимагала б не чергового «звільнення всіх» для галочки, а системної реформи: цифровізації, прозорих тендерів, незалежного контролю. Замість цього — косметичні перестановки та гучні заяви. Президент знає імена, знає цифри, знає, що тисячі чоловіків купують «відмазки», а армія недобирає людей. Але закриває очі. Бо визнати масштаб проблеми — означає визнати провал власної політики мобілізації. А це вже не про рейтинги, а про довіру нації.
Не краща ситуація і в правоохоронців. ДБР, НАБУ, САП, прокуратура — всі вони «борються». 112 проваджень, десятки підозр. Але де реальні вироки? Де конфіскації мільйонів назад у бюджет? Справи тягнуться роками, підозрювані оскаржують усе підряд, а деякі (як Требесов) навіть отримують нові посади під час слідства. Силовики люблять рапортувати про «викриття схем», але системно прикривати елітних корупціонерів у погонах — це їхня друга натура. Чому? Бо частина цих «воєнкомів» — свої люди в системі. Бо реальна боротьба загрожує зруйнувати вертикаль, де кожен рівень «маже» верхній. НАЗК передає матеріали — а суди й прокурори їх «розглядають». Результати? Шість кримінальних справ на 62 керівники. І це за чотири роки війни.
Це не просто корупція. Це зрада. Зрада пам’яті полеглих, зрада тих, хто стоїть в окопах, зрада мільйонів, які вірять у справедливість. Поки воєнкоми будують маєтки в Іспанії та Буковелі, матері ховають синів у цинкових трунах. А президент з оточенням і силовики продовжують грати в «боротьбу». «Ми будуємо інфраструктуру», — каже Зеленський. Так, будуєте. Тільки корупційна інфраструктура в ТЦК працює набагато ефективніше.
Суспільне зробило свою роботу. Тепер слово за владою. Але якщо замість реальних посадок і конфіскацій ми знову почуємо «перевіряємо, звільняємо, замінюємо» — то це вже не помилка. Це свідомий вибір. Вибір, де інтереси «своїх» важливіші за армію і народ.
Історія запам’ятає 2026 рік не лише як рік війни, а як рік, коли держава дозволила корупції в ТЦК,ВЛК стати нормою. Кожний десятий — кримінальник. А скільки ще «чистих» на папері, але брудних насправді?
Час відкривати очі. Інакше довіра до влади розтане швидше, ніж росіяни відступлять.
Дякую!
Тепер редактори знають.