Працівники Державного бюро розслідувань знову ловлять чергового «рішалу», який намагався заробити на найболючішому — мобілізації. Мешканець Києва пропонував чоловікові за 13 тисяч доларів «влаштувати» службу в тиловій частині через рекомендаційний лист. Першу тисячу отримав ще в лютому 2026-го, решту — після передачі папірця. Схема стара як світ: обіцянки «зв’язків», вплив на посадовців і повне ігнорування того факту, що йде війна.
Звісно, ДБР рапортує про «успішне завершення досудового розслідування», а Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону здійснює процесуальне керівництво. Фігуранта обвинувачують за ч. 2 ст. 369-2 КК України — одержання неправомірної вигоди за вплив на рішення уповноваженої особи. Максимум — 10 років за ґратами. Звучало б переконливо, якби не одне «але»: такі схеми не виникають у вакуумі.
Поки Міністерство оборони та Генштаб продовжують говорити про «справедливу мобілізацію» та «покращення прозорості», ринок «вирішення питань» у Києві та областях процвітає. Люди платять десятки тисяч доларів не від хорошого життя, а тому що система мобілізації залишається непрозорою, вибірковою та корупційно вразливою. Хтось отримує повістку на вулиці, а хтось — «рекомендаційний лист» у тилову частину. І це не поодинокий випадок, а системне явище, яке ДБР лише періодично «викриває» для галочки.
Особливо цинічно виглядає те, що посередник оформив документ через «знайомих та посадовців», які, за версією слідства, нібито «не були обізнані» про злочинні наміри. Класична українська схема: всі допомагали «добрій справі», а гроші просто так передавалися. І ніхто нічого не помічав. Скільки таких «необізнаних» посадовців у військових структурах, ТЦК та міністерських кабінетах? І чому Міністерство оборони досі не спромоглося запровадити публічний, прозорий механізм розподілу призовників, який би унеможливив торгівлю місцями?
Влада продовжує вимагати від суспільства тотальної довіри та «єдності» в умовах воєнного стану, але сама створює умови, за яких довіра знищується корупційними оборудками. Громадяни бачать: для одних — закон і повістки, для інших — ціна питання. Це не просто окремі факти хабарництва. Це демонстрація глибокої системної кризи в управлінні оборонною сферою, де гроші й зв’язки досі важливіші за справедливість і бойову готовність.
Якщо ДБР справді вважає протидію таким схемам пріоритетом — чудово. Але одного «викриття» чергового ділка замало. Поки не буде жорсткої відповідальності не лише для посередників, а й для тих посадовців у військових структурах і Міністерстві оборони, які створюють ґрунт для цього бізнесу, нічого не зміниться. Громадяни вже втомилися від рапортів про «успішну боротьбу». Вони хочуть бачити реальну чистку системи, а не черговий показовий процес на тлі постійних корупційних скандалів.
13 тисяч доларів за тилову посаду. Ціна «справедливості» в українській мобілізації 2026 року. І це, на жаль, не кінець історії.
Поки що в Україні складається враження подвійних стандартів: одні без грошей опиняються на передовій, а інші — завдяки зв’язкам і статкам — знаходять спосіб уникнути фронту. І поки прості люди воюють, окремі посадовці та наближені до системи особи допомагають «потрібним» людям отримувати статус непридатних або служити якомога далі від бойових дій.
Дякую!
Тепер редактори знають.