Коли відповідальність настає запізно: МСЕК і прокурори з “інвалідністю”

Після серії скандалів, які сколихнули медичну і правоохоронну системи країни, посаду залишив Генеральний прокурор Андрій Костін. І хоча багато хто вважає, що його звільнення було давно назрілим, запитань залишається чимало. Зокрема, чому «політичну відповідальність» Костіну довелося понести лише після скандалу з МСЕК (Медико-соціальними експертними комісіями)? І чому Міністр охорони здоров’я Олег Ляшко, чия відомча сфера також опинилася в центрі корупційних розслідувань, досі не подав у відставку?

Виявлені факти корупції у МСЕК викликали шок у суспільстві: підроблені довідки про інвалідність, мільйонні зловживання і багаторічні схеми, які дозволяли чиновникам збагачуватися коштом держави. Як з’ясувалося, десятки осіб, включно з високопоставленими прокурорами, змогли отримати статус інвалідів незаконно. І поки розслідування триває, країна залишається з питанням: хто понесе відповідальність за роки корупційної діяльності у галузі, яка мала б стояти на варті здоров’я і соціальної справедливості?

Відставка Костіна стала певною «кульмінацією» накопичених проблем. Під його керівництвом відомство неодноразово потрапляло у скандали: нещодавня втеча депутата Олександра Дмитрука, корупційні звинувачення на адресу його заступника, та тепер – МСЕК. Хоча звільнення Генпрокурора виглядає як своєчасний крок, багато хто запитує: чому це відбулося саме зараз? Чому не під час попередніх скандалів, коли країна вже мала всі підстави вимагати кадрових змін?

Критики стверджують, що відставка Костіна могла бути «запізнілим актом», який мав би настати ще на перших ознаках неефективного управління. У суспільстві зростає розуміння того, що корупція у високих ешелонах влади потребує рішучих дій, а не просто звільнення після тривалих зволікань.

На тлі цих подій багато громадян очікували, що Міністр охорони здоров’я Олег Ляшко також піде з посади. Саме його міністерство опікується діяльністю МСЕК, і саме від нього очікували рішучих дій і чистих кадрових рішень. Проте Ляшко заявив, що не бачить у корупційному скандалі вагомих підстав для відставки. Така позиція викликає численні запитання – адже недієздатність і корупційні схеми в МСЕК, безумовно, ставлять під сумнів відповідальність і контроль з боку його міністерства.

Чи має Міністр охорони здоров’я політичний і моральний обов’язок визнати, що корупційні зловживання у підпорядкованій йому сфері підривають довіру до державних інституцій? І чи не повинно бути відставки Ляшка ознакою того, що такі зловживання не залишаться без наслідків?

Політична відповідальність – це не просто заява про відставку чи піар-крок для заспокоєння суспільства. Це важлива частина управління, що має зміцнювати довіру до держави. У випадку зі скандалом МСЕК відставка Генпрокурора виглядає радше як реакція на суспільний тиск, аніж як принципова позиція уряду. А те, що Ляшко залишається на посаді, посилає недвозначний сигнал: не всі державні керівники розуміють політичну відповідальність однаково.

Скандал з МСЕК та сумнівні довідки про інвалідність – лише частина масштабної проблеми. Система залишається вразливою для зловживань, і поки що відставки, як бачимо, не стають правилом, а радше винятком. У суспільстві зростає обурення, яке не вщухне доти, доки посадовці, відповідальні за корупцію та недбалість, не почнуть відчувати на собі реальну відповідальність – політичну та юридичну.

Це чергове нагадування про те, що навіть після гучних відставок залишається запитання: чи змінюється система, чи знову все залишиться без змін?

Детальніший аналіз цього звільнення — дивіться у блозі Світлани Стеценко: