Поки українці з останніх сил віддають гроші на дрони, медикаменти та амуніцію для ЗСУ, жертвуючи зарплатами, пенсіями й навіть дитячими заощадженнями через численні благодійні програми, дехто у військовій верхівці цинічно набиває кишені. Війна для одних — це боротьба за виживання нації, а для інших — золота жила. Днями Державне бюро розслідувань (ДБР) викрило черговий ганебний випадок: на Закарпатті військовий посадовець за $10 000 “допомагав” перевестися до тилу. Ця історія — не просто про корупцію, а про зраду тих, хто тримає фронт, і моральний занепад там, де мала б панувати честь.
Співробітники ДБР разом із Національною поліцією викрили начальника речової служби тилу однієї з військових частин на Закарпатті. Цей “герой тилу” обіцяв за кругленьку суму влаштувати переведення бойового командира на спокійнішу посаду — подалі від свисту куль і вибухів. До посадовця звернувся командир одного з бойових підрозділів із проханням допомогти перейти на посаду тимчасово виконуючого обов’язки помічника начальника з речової служби. Ця роль — справжній курорт для тих, хто хоче уникнути передової: жодних бойових завдань, лише тилове життя, де ризиків мінімум, а комфорт максимум.
Начальник не став довго думати. “Допоможу, ” — сказав він, але не з любові до ближнього чи почуття обов’язку, а за “скромні” $10 000. Ціна питання — життя людини, яка могла б залишитися на фронті, і честь мундира, яку він сам же й потоптав. Отримавши готівку, посадовець оперативно підтримав клопотання перед вищим командуванням про переведення. Та замість подяки від “клієнта” його чекали наручники від правоохоронців, які затримали хабарника одразу після оборудки.Цей випадок — лише вершина айсберга. Поки волонтери й звичайні громадяни ледь не з кожного гривневого внеску формують бюджет для потреб ЗСУ, окремі військові посадовці перетворюють війну на свій особистий бізнес. $10 000 за переведення до тилу — це не просто хабар, це плата за те, щоб хтось інший зайняв місце на передовій. Хтось, хто, можливо, не має таких грошей чи зв’язків, але має совість і готовий боронити країну.
Суспільство кипить від обурення, і не дарма. Як можна довіряти системі, коли ті, хто мав би бути прикладом, торгують посадами, наче базарними овочами? І це в той час, коли держава через численні програми — від “єПідтримки” до благодійних зборів — буквально вичавлює з людей останні ресурси, щоб забезпечити армію. Дрони, тепловізори, бронежилети — усе це купується народними грішми, а в цей час хтось у тилу влаштовує собі безбідне життя за хабарі.
Затримання цього посадовця — не просто чергова новина, а сигнал для всіх: корупція у війську під час війни — це злочин проти кожного українця. ДБР і Нацполіція довели, що можуть діяти швидко й ефективно, але чи вистачить таких операцій, щоб викорінити гниль? Поки одні гинуть на фронті, інші не мають права наживатися на їхній крові. $10 000 за спокій у тилу — це не просто сума, це символ моральної прірви, яку потрібно закрити.
Ця війна — не лише проти зовнішнього ворога, а й проти внутрішнього розкладу. І якщо ми хочемо перемогти, час припинити поблажливість. Хабарники в погонах мають знати: за кожним їхнім “договірняком” стоять життя тих, хто не може собі дозволити відкупитися. Поки народ збирає на дрони, держава мусить зібрати волю в кулак і очистити свої лави. Бо інакше за що ми боремося?
Дякую!
Тепер редактори знають.