У соціальних мережах стрімко шириться відео, яке вже встигло викликати бурхливу реакцію українського суспільства. На кадрах, знятих нібито близько тижня тому в одеському СІЗО, колишнього представника ТЦК та СП змушують зубами приносити капці одному із засуджених. Відео супроводжується підписами на кшталт «Представникам ТЦК прилітає обратка» та «Виховна робота».
Колишнього працівника ТЦК, якого в Одеському СІЗО змушували повзати та носити капці в зубах, взяли під варту за підозрою у вчиненні аналогічних злочинів щодо мобілізованих чоловіків. Про це повідомляє ДБР.
Після появи відео із СІЗО суспільство обурилося приниженням людини. Багато хто почав висловлювати співчуття затриманому та вимагати покарання для тих, хто знущався з нього за ґратами.
Колишнього працівника ТЦК, якого в Одеському СІЗО змушували повзати та носити капці в зубах, взяли під варту за підозрою у вчиненні аналогічних злочинів стосовно мобілізованих громадян, — повідомляє ДБР.
Але виникає логічне запитання: чи так само активно суспільство співчувало тим чоловікам, над якими, за версією слідства, знущався сам цей працівник ТЦК?
Виходить дивна ситуація. Коли підозрюваний сам опинився в ролі жертви принижень, про його права згадали всі. Але коли йдеться про можливі знущання над мобілізованими громадянами, багато хто воліє не помічати цих фактів або виправдовувати їх «обставинами воєнного часу».
Закон має бути однаковим для всіх. Якщо людина справді причетна до принижень та насильства щодо інших, то суспільство повинно вимагати справедливого розслідування не менше, ніж у випадку порушення її власних прав.
Співчуття не повинно бути вибірковим. Права людини не починаються і не закінчуються на дверях ТЦК чи СІЗО. Якщо ми засуджуємо приниження одних, то повинні так само засуджувати приниження інших — незалежно від посад, статусу чи обставин.
Дякую!
Тепер редактори знають.