7 серпня 2025 року в Кам’янському, у звичайній квартирі на вулиці Гайдамацькій, пролунав постріл. 28-річна Анастасія Чиженок, медсестра пологового відділення, яка самотужки виховувала майже річну дитину, відкрила двері — і отримала кулю в голову. Вбивцею став її колишній чоловік, 36-річний Артем Чиженок — той самий «бізнесмен», якого в місті всі знали як «офісника». Власник кількох шахрайських кол-центрів, що роками виманювали гроші в людей по всій Європі. Чоловік, який, за словами близьких і активістів, роками бив дружину, погрожував і залишався безкарним. Бо в нього були гроші. І «дах».
Ця трагедія — не просто сімейна драма. Це кривавий фінал системи, де правоохоронці не просто закривають очі на домашнє насильство, а прямо кришують кримінальний бізнес, який годує їх кишені. Артем Чиженок не був «звичайним ревнивцем». Він був частиною тієї самої імперії телефонних шахраїв, яка десятиліттями процвітає в Кам’янському під надійним захистом прокуратури.
За офіційною версією поліції, того вечора Артем подзвонив у двері. Суд дозволив йому бачитися з малюком двічі на тиждень — попри всі попередні скарги на насильство. Анастасія, яка вже подала на розлучення (слухання було призначено на 21 жовтня), відкрила. Конфлікт спалахнув миттєво. Постріл — і жінка мертва на місці. Річному сину, якому 17 серпня мало виповнитися рік, судилося рости без мами. Тепер хлопчика виховує бабуся.
Анастасія була типовою українською медсестрою: добра, співчутлива, збирала гроші на ЗСУ і безпритульних тварин. Працювала, тягнула дитину сама. Артем же офіційно «здавав нерухомість», а неофіційно володів 5–6 кол-центрами, де «співробітники» за заздалегідь прописаними скриптами обманювали європейців на мільйони. У місті його називали «офісником» — класичним представником нового кримінального класу, який купує все: від суддів до прокурорів.
Близькі Анастасії розповідають: стосунки перетворилися на пекло одразу після весілля. Алкоголь, скандали, побої. Вона неодноразово викликала поліцію. Артема притягували — але лише за «опір працівникам поліції» та «дрібне хуліганство». У січні 2025-го він напав на неї з ножем. У травні невідомий побив жінку палицею на вулиці так, що зламав кістки. Поліція швидко знайшла і виконавця, і замовника — Артема Чиженка. Доказів вистачало. Але прокуратура… відмовила в підозрі. «Мало доказів», — пояснили.
Це не просто бюрократична тяганина. Це класична схема «кришування». Екс-поліцейський, а нині військовий Сергій Лукашов прямо заявив: «За всіма цими кол-центрами стоїть прокуратура. Без їхнього заступництва вони б не могли працювати. Поліція боротися з такими закладами не може, тому що прокуратура не підписує необхідні документи. У цього хлопця з прокуратурою були хороші зв’язки».
Імена називають публічно: місцевий прокурор Сергій Кузьменко та його заступник Віталій Чеботарьов. Саме вони, за словами активістів, роками блокували будь-які спроби притягнути Артема до відповідальності. Він платив — вони «не бачили». І ось результат: жінка мертва, дитина сирота, а вбивця спочатку втік (його шукали по всій країні, навіть орієнтували на BMW X5).
Кам’янське давно стало одним із центрів телефонного шахрайства на Дніпропетровщині. Десятки кол-центрів, тисячі «операторів», мільйони євро з кишень європейських пенсіонерів. Правоохоронці час від часу влаштовують показові обшуки — як у березні чи вересні 2025-го, коли накрили чергову мережу. Але справжні господарі, як Артем Чиженок, продовжують працювати. Бо в них є «дах».
Гроші від шахрайства йдуть не тільки на розкішне життя. Вони йдуть на «вирішення питань». На те, щоб прокуратура не підписувала дозволи на обшуки. На те, щоб судді дозволяли бачитися з дитиною навіть після ножових атак. На те, щоб скарги на домашнє насильство просто зникали в шухлядах.
Це не поодинокий випадок. Це системна проблема. У Дніпропетровській області кол-центри з 1500 працівниками викривали навіть у 2026-му — і що? Масштаби вражають, а реальних вироків господарям — одиниці. Бо кожен «офісник» знає: заплати прокурору — і ти недоторканний. Поліція може хоч сто разів приїжджати на побої — без санкції прокурора справа мертва.
Артем Чиженка затримали лише 16 вересня 2025-го — через понад місяць після вбивства. Йому повідомили підозру за ч. 1 ст. 115 ККУ (до 15 років). Але скільки ще таких «Артемів» досі на свободі? Скільки жінок щодня терплять побої, бо їхні чоловіки-шахраї купили собі безкарність?
Анастасія Чиженок не мала шансів. Вона боролася — і програла системі, де гроші важливіші за життя. Тепер її син ростиме з бабусею, без мами, а країна знову робитиме вигляд, що «розслідує».
Це не просто вбивство на ґрунті ревнощів. Це вбивство, яке стало можливим завдяки корупції в правоохоронних органах Кам’янського. Прокуратура, яка кришувала шахрайські кол-центри, фактично дала Артему Чиженку зелений світло на все: від побоїв до вбивства.
Поки не буде люстрації, реальних посадових перевірок і незалежного розслідування зв’язків місцевих прокурорів з «офісниками» — таких трагедій буде ще більше. Бо гроші в Кам’янському досі сильніші за закон. А жінки, які наважуються піти від таких «бізнесменів», платять найвищу ціну.
Справедливість для Анастасії — це не тільки вирок Артему. Це розслідування, хто саме в прокуратурі Кам’янського брав «відкупні» і блокував справи. Інакше — вся система залишиться тією самою кривавою каруселлю, де «офісники» можуть усе.
Дякую!
Тепер редактори знають.