Павлоград, Дніпропетровщина, 13 грудня 2025 року. Поки російські ракети регулярно сіють смерть у цьому прифронтовому місті, а батьки або гинуть на війні, або ламають спини на кількох роботах, аби вижити, їхні діти влаштовують власні “катівні” просто неба. Увечері 12 грудня банда підлітків напала на 14-річну дівчинку: били кулаками й ногами, тягали за волосся, змушували стояти на колінах, принижували словесно — і все це старанно знімали на відео для “контенту” в мережах. Кров на обличчі, сльози, крики беззахисної дитини — а навколо натовп однолітків сміється й підбурює. Це не “дитяча суперечка”. Це справжні катування, за які ювенальні прокурори Павлоградської окружної прокуратури відкрили кримінальне провадження за ч. 1 ст. 127 КК України — статтею, що передбачає до 5 років в’язниці.
Відео, яке розлетілося інтернетом, шокує навіть бувалих: потерпіла стоїть на колінах, навколо — зграя, що глумиться. Дехто каже, мотив — нібито дівчинка знущалася з тварин. Але навіть якщо це правда (а доказів поки немає), чи дає це право на самосуд? Чи перетворює банду на “героїв-месників”? Абсолютно ні. Це класичний булінг, роздутий до рівня злочину проти людяності, помножений на повну безконтрольність. Діти, травмовані війною, розбитими сім’ями, відсутністю батьківського нагляду, виливають агресію на слабших. А держава? Держава зайнята мобілізацією: Нацполіція разом із ТЦК ганяє чоловіків по вулицях, роздає повістки, влаштовує “облави”. А до юних злочинців — часу немає. Пріоритети? Чи просто зручна байдужість?
Поліція, як завжди, відреагувала постфактум: “Опрацьовуємо відеоматеріали, встановлюємо причетних, вживаємо заходів”. Стандартний набір фраз, який ми чуємо роками. Де були патрулі ввечері 12 грудня? Де ювенальна поліція, яка мала б моніторити вулиці в місті, що живе під обстрілами? Де превенція в школах, де психологи — на вагу золота? Україна тонне в подібних історіях: булінг з побиттям і зйомкою на камеру став епідемією — від Києва до Кривого Рогу. Війна загострила все: травмовані діти, відсутність авторитетів, соцмережі, що винагороджують жорстокість лайками.
Ця 14-річна дівчинка тепер носитиме шрами не тільки на тілі, а й у душі — на все життя. Її крики на відео — це крик проваленої системи: батьків, які не встигають виховувати; шкіл, які ігнорують сигнали; поліції, яка дивиться в інший бік. Суспільство кипить обуренням: “Де поліція?”, “Покарання має бути жорстким!”, “Війна з росією, а вдома — війна з дітьми”. Але обурення згасне, справа, ймовірно, закінчиться “виховними бесідами” для неповнолітніх агресорів і штрафами для батьків.
Гострий урок для всіх: якщо не покарати цих маленьких садистів по повній — з реальними термінами для старших і публічним осудом — завтра такі “розборки” стануть нормою. Держава кричить про захист дітей від ворога, але не захищає від власних монстрів. Павлоградський жах — не ізольований випадок, а симптом гниючої системи. Час вимагати: більше ювенальних поліцейських на вулицях, обов’язкові програми антибулінгу, відповідальність батьків агресорів. Бо країна, яка не врятує своїх дітей від внутрішньої жорстокості, не переможе й зовнішнього ворога.
Дякую!
Тепер редактори знають.