Як вінницький геній спустився в наркотичне пекло з мільйонними прибутками

 У тихому приватному секторі Вінниці, де сусіди ще недавно вірили в “невинні хімічні експерименти”, раптом вирувала справжня підпільна імперія. 27-річний Дмитро Польгуля — випускник школи №35 (нині Вінницький ліцей №35), переможець шкільних олімпіад з хімії, випускник місцевого університету з хімічного факультету — перетворив звичайний будинок на професійну нарколабораторію. Щомісяця — 500 тис. грн чистого прибутку, загальна вартість вилученого — 20 млн грн. 9 років суворого режиму — ось ціна його “геніального” бізнес-плану.

Уявіть: шкільні коридори Вінницького ліцею №35. Там, де інші мріяли про медалі та вступ до вишу, Дмитро сяяв на олімпіадах з хімії. Перемоги за перемогами — хлопець демонстрував талант, який міг би принести славу науці чи фармацевтиці. Університет лише підсилив його арсенал: практичні навички роботи з реагентами, синтезом, лабораторним обладнанням.

Але де замість пробірок з ліками — пробірки з отрутою. Замість наукових статей — Telegram-канали з “білим порошком”. Звичайний будинок у Вінниці став фортецею злочину: протигази, респіратори, змішувачі, випарювачі, вакууматори, скляні кулькові холодильники, мірні колби, ваги. Повний набір для промислового виробництва психотропів.

“Він продавав через Telegram — швидко, анонімно, мільйонно”, — коментують у поліції. Клієнти по всій Україні: від студентів до “бізнесменів”. Щомісячний оборот — пів мільйона гривень. Загальний “урожай” — мільйони на “чорному ринку”.

23 жовтня 2025 року — День Суду для “хімічного генія”. Вінницький міський суд виніс вирок: 9 років позбавлення волі з конфіскацією ВСЬОГО майна. Повністю визнав провину — бо докази непереборні.

Під час обшуків — шок:

Загальна вартість — 20 млн грн. “Це не гаражний промисел — це фабрика смерті”, — кажуть у Нацполіції.

“Пустився берега по-українськи” — так іронізують у ЗМІ. Чому геній обрав темряву? Економіка? Легкі гроші? Відсутність перспектив для молодих хіміків в Україні? Чи просто спокуса “швидких мільйонів”?

Сусіди в шоці: “Він здавався таким розумним хлопцем… Запахи? Думали, хобі”. Школа мовчить — соромно за “зірку”. Університет? “Ми навчали науці, не злочину”.

Експерти б’ють на сполох: “Це тренд — освічені люди йдуть у наркобізнес. Знання + Telegram = катастрофа”. Скільки ще таких “Волтерів Уайтів” ховається по гаражах?

Історія Дмитра Польгулі — не просто кримінал, а трилер про зраду мрії`. Від олімпіади до кайданок — шлях, який міг би бути легендою успіху, став попередженням. 9 років — це не кінець, але й не прощення.

Для батьків: стежте за “геніями”. Для влади: інвестуйте в науку, а не в тюрми. Для суспільства: наркоти — не гра, а пастка.

Вінниця дихає з полегшенням. Але скільки ще лабораторій кипить у темряві? Час будити систему.

Джерела: Нацполіція Вінниччини.