У розпал повномасштабної війни з Росією, коли кожна одиниця техніки та кожен боєць на рахунку, історія Юрія Касьянова викриває темні сторони українського державного апарату. Касьянов, відомий волонтер і військовослужбовець, який з 2014 року присвятив себе допомозі Збройним Силам України, став жертвою системи, де конструктивна критика сприймається як зрада. Його розповідь про те, як інтерв’ю про ракету-дрон “Паляниця” призвело до блокади цілого підрозділу безпілотників, – це не просто особистий конфлікт, а симптом глибшої проблеми: авторитаризму в управлінні армією та державою. Ця стаття базується на відкритому зверненні Касьянова, опублікованому в блозі на “Цензор.НЕТ”, а також на аналізі його інтерв’ю для “Радіо НВ” та контексті подій.
Юрій Касьянов – фігура, добре відома в українських волонтерських колах. З початку російської агресії у 2014 році він очолював одну з найбільших груп допомоги фронту, постачаючи ЗСУ все – від бронежилетів до дронів. Тоді ж Касьянов почав активно працювати з безпілотними технологіями, які згодом стали ключовим елементом сучасної війни. Його внесок не залишився непоміченим: за часів президентства Петра Порошенка Касьянов отримав державну нагороду – орден “За мужність”. Однак, з роками його погляди еволюціонували. Спочатку критичний до Порошенка, якого він звинувачував у неефективності, Касьянов, здається, спочатку вітав прихід Володимира Зеленського у 2019 році. Але повномасштабне вторгнення у 2022-му все змінило.
Сьогодні Касьянов служить у ЗСУ, керуючи ротою безпілотних систем, створеною з нуля на базі волонтерської групи навесні 2022 року. Підрозділ – самодостатній: половина автомобілів, палива, Starlink-терміналів – волонтерські. Вони самі виробляють дрони, боєприпаси, мають власну службу радіоелектронної боротьби, медичну службу, майстерні та аналітиків. Від держави отримують лише базове забезпечення: гроші, зброю, продукти та паливо для офіційно зареєстрованої техніки. З березня 2025 року, за словами Касьянова, вони не отримали від держави жодного дрона. “Викручуємося за свої гроші, за допомогою волонтерів і дружніх підрозділів”, – пише він у своєму зверненні.
Ця самодостатність, здавалося б, мала б бути прикладом для наслідування. Але все змінилося після одного інтерв’ю.
Усе почалося 28 серпня 2024 року, коли Касьянов дав інтерв’ю Дмитру Тузову для “Радіо НВ”. Тема – нова українська розробка, ракета-дрон “Паляниця”, презентована президентом Зеленським на День Незалежності. Касьянов, як експерт з безпілотників, не став мовчати: “Ракети-дрони – це наша українська маркетингова вигадка. Такої назви в загальноприйнятому світовому класифікаторі зброї немає. Якщо це дрон з реактивним двигуном, то це вже крилата ракета”. Він підкреслив, що добре, якщо Україна почала виробляти свої крилаті ракети, але закликав не презентувати новинки з “затишних місць і таємних цехів”, а показувати реальні результати застосування. “Поки результатів немає, значить і зброї немає“, – заявив він.
Інтерв’ю було технічним, без політичних атак. Однак, журналісти “Радіо НВ” зробили хайповий заголовок: “Чим насправді виявилась дрон-ракета Паляниця. Це геть не те, що сказав Зеленський“. Цей заголовок, за словами Касьянова, і став причиною біди. Він набрав 140 000 переглядів за пару днів, був цитований у багатьох ЗМІ.
Пізніше, на вимогу Касьянова, заголовок змінили на нейтральніший: “Чим насправді виявилась дрон-ракета Паляниця? | Юрій Касьянов“. Але шкода була завдана.
Касьянов наголошує: “Самого інтерв’ю, звісно, ніхто не слухав, проте вони образилися на заголовок, який я не придумував і не писав“. Ця фраза ілюструє абсурд ситуації – покарання за слова, яких не казав.
Через кілька днів після інтерв’ю почалися проблеми. За інформацією Касьянова, “на найвищому рівні вирішили, що Касьянов зганьбив самого Зеленського”. Глава Офісу Президента Андрій Єрмак нібито переслав скріншот заголовка Головнокомандувачу ЗСУ Олександру Сирському. Сирський передав наказ “розібратися і покарати” генералу Касьянова. “Командування сказало, що пригріло змію під своїм великодушним керівництвом. Пригрозило наш підрозділ безпілотників розігнати до бісової матері, згноїти в піхоті, розстріляти без права переписки”, – розповідає військовослужбовець.
Вже рік рота в “чорному списку”. Блоковані призначення, підвищення, виїзди за кордон (навіть службові), закупівлі техніки. Навіть схвалені Генштабом бойові розпорядження скасовуються. “Нас наче не існує. Всі рухи, призначення, розвиток підрозділу і частково бойова робота заблоковані”, – пише Касьянов. Через місяць-півтора, за його прогнозом, підрозділ втратить боєздатність: волонтерська допомога вичерпається, дрони закінчаться. Тоді, каже він, усіх відправлять у штурмовики – “просте й елегантне вирішення питання”.
Ця історія нагадує радянські репресії: покарання за “неправильну” думку. Касьянов порівнює з часами Порошенка: “При Порошенку, як то кажуть, такого не було”. Дійсно, тоді він отримував орден, а не блокади.
Касьянов не сидів склавши руки. Він обіцяв не давати інтерв’ю, уникати політики. Звертався до впливових осіб: заступника начальника Генштабу, заступника міністра оборони, Михайла Подоляка з ОП, полковника Павла Паліси (заступника голови ОП), навіть скандальної депутатки Мар’яни Безуглої. Усі “пішли в туман” – припинили відповідати на дзвінки та повідомлення.
“Піти в туман – це новий діловий стиль сучасної української еліти. Причиною може бути зарозумілість, снобізм, незнання відповідей, некомпетентність або банальне боягузтво”, – аналізує Касьянов. Навіть Безугла, яка не боїться Сирського, не стала перечити “самому…”. Ця фраза натякає на вищий рівень – Офіс Президента.
Історія Касьянова – не ізольований випадок. Вона ілюструє деградацію системи: “Система ухвалення рішень, побудована на безумовному послуху, безініціативності, страху мати свою думку, призводить до деградації державної машини”. Армія, каже він, не повинна бути лояльною до партій – ні Зеленського, ні Порошенка. Військові – професіонали, які можуть критикувати озброєння без покарання.
Касьянов попереджає: піар на “вундервафлях” (як “Паляниця”, “Пекло” тощо) без реальних результатів – марнування ресурсів. “Ніякий піар, навіть від самого президента, не замінить технічної компетенції”. Якщо не слухати експертів, а довіряти маркетологам, – програємо війну.
За рік після презентації “Паляниці” про неї нічого не чути. Чи була вона реальною зброєю, чи маркетинговим трюком? Касьянов мав рацію: без результатів – зброї немає.
Історія Юрія Касьянова – дзеркало для України. У війні, де виживання залежить від інновацій та мотивації, репресії проти критиків – це самогубство. “Дайте нам можливість нормально працювати, бити ворога, а не ходити по світу з простягнутою рукою”, – закликає він. Якщо ні – хоча б “перекажіть трохи грошей на дрони”.
Порівняйте: Порошенко дав орден, Зеленський – репресії. “Відчуйте різницю”, – як каже оповідач. Глобальний висновок: в управлінні державою панує принцип “одним все, іншим нічого”. Щоб перемогти, потрібно повернути свободу слова в армію, припинити мікроменеджмент і слухати професіоналів. Інакше – поразка неминуча.
Ця стаття – заклик до розслідування. Чи реагуватиме влада? Час покаже. А поки – підтримка Касьянову та його роті: вони на передовій захищають нас усіх.
Дякую!
Тепер редактори знають.