Поки студенти ДНУ імені Олеся Гончара мерзнуть в гуртожитках з відключеним опаленням і фотографують слимаків у душі, ректор Сергій Оковитий спокійно програв четвертий суд поспіль. Цього разу — за те, що протягом кількох років платив собі та своїм працівникам премії, зарплати й комуналку не зі спецфонду університету, а з кишені платників податків. Сума «помилки» — 2 мільйони 782 тисячі 867 гривень і 7 копійок. Копійки, мабуть, спеціально залишили, щоб ніхто не подумав, ніби це дріб’язок.
Грудень 2021 року. Більшість українців ледь зводять кінці з кінцями через пандемію й зростання тарифів. У цей час ректор Оковитий підписує наказ: виплатити співробітникам премії на загальну суму 1,3 мільйона гривень. Джерело фінансування? Звичайно ж, загальний фонд — тобто державний бюджет. І, зрозуміло, сам Сергій Іванович про себе не забув — теж отримав свою новорічну «подяку».
Аудитори Східного офісу Держаудитслужби, які перевіряли період із серпня 2021-го по січень 2024-го, лише розвели руками: законом чітко визначено, що премії, надбавки та інші стимулюючі виплати в державних вишах фінансуються виключно з власних надходжень — плата за контракт, гуртожитки, наукові гранти тощо. Але в ДНУ вирішили, що закон — це для слабаків.
Окремою статтею йде оплата комунальних послуг. У 2022 році студенти та мешканці гуртожитків сплатили університету 29,7 мільйона гривень за світло, газ і воду. Ці гроші мали піти на оплату тих самих послуг. Натомість ДНУ спокійно перевів на комуналку понад мільйон гривень із загального фонду, хоча на спецрахунку лежало 13,7 мільйона вільних власних коштів.
Простіше кажучи: університет мав купу своїх грошей, але вирішив заплатити з бюджету. Бо навіщо, коли можна?
Дві співробітниці бухгалтерії, які вели облік платних послуг і гуртожитків, за три роки отримали з держбюджету 476 тисяч гривень зарплати. За законом вони мали отримувати гроші саме з того спецфонду, який наповнювали своєю роботою. Але в ДНУ вирішили інакше.
Коли аудитори винесли висновок і дали час добровільно повернути кошти, університет замість вибачень і перерахунку пішов до суду — оскаржувати законність вимоги. Програв першу інстанцію. Програв апеляцію. Програв касацію. У вересні 2025-го Дніпропетровський окружний адміністративний суд остаточно поставив крапку: порушення доведені, 2,78 млн грн — повернути до держбюджету негайно.
Але навіть після цього ДНУ подав ще одну апеляцію. Тобто замість того, щоб просто віддати вкрадене, ректорат продовжує витрачати державні ж гроші на адвокатів, які захищають його право… красти державні гроші.
Фінансові маніпуляції — це ще квіточки. У 2025 році СБУ затримала начальника служби охорони ДНУ — людину з «команди Оковитого», яка збирала й передавала російським кураторам координати ППО в Дніпрі. Того самого Дніпра, де корпуси університету неодноразово потрапляли під російські ракети, а студенти й викладачі власноруч збирають на ремонт розбитих вікон.
Керівник охорони був призначений саме за каденції Оковитого. І це при тому, що елементарна перевірка через відкриті реєстри показала б проросійську активність і підозрілі зв’язки. Але перевірки, схоже, нікого не цікавили.
Поки Оковитий судиться за право не повертати мільйони, реальність у ДНУ виглядає так:
- корпуси роками без опалення;
- у гуртожитках тече дах, каналізація в аварійному стані;
- фото тарганів, слимаків і плісняви регулярно з’являються в соцмережах;
- викладачі роками не бачать нормальних зарплат і премій.
Найбільший виш Дніпра перетворюється на руїну просто на очах. І все це — під мудрим керівництвом людини, яка вважає, що державний бюджет — це її особистий бонусний фонд.
Питання вже навіть не в 2,8 мільйонах. Питання в тому, чому ця людина досі називається ректором державного університету в четвертому році великої війни.
Джерело: матеріал видання 49000.com.ua від 2 грудня 2025 року, дані Держаудитслужби та судові рішення.
Дякую!
Тепер редактори знають.