Коли навесні 2022 року європейські країни запровадили санкції, заморозивши російські активи на сотні мільярдів євро, це сприймалося як потужний і справедливий удар по агресору. Світ стежив, як Захід нарешті застосовує реальні важелі впливу проти путінської Росії. Левова частка цих коштів — близько 190 мільярдів євро — опинилася в бельгійському фінансовому сховищі Euroclear. Однак сьогодні, майже через чотири роки після початку повномасштабної війни, ці гроші досі залишаються заблокованими, а їхня передача Україні навмисно затягується.
За інформацією видання Politico, яке посилається на анонімних дипломатів, за цією затримкою стоять не стільки юридичні, скільки корисливі фінансові інтереси самої Бельгії. Брюссель, що перетворився на золоту клітку для російських мільярдів, підозрюється в тому, що він заробляє на війні, поки інші країни ЄС намагаються знайти шляхи для допомоги Україні.
На думку дипломатів, Бельгія використовує заморожені активи як джерело доходу. Euroclear генерує прибуток, керуючи цими коштами, а бельгійський уряд отримує значні податкові надходження від цього прибутку. Джерела Politico стверджують, що лише у 2024 році Бельгія могла отримати до 1,7 мільярда євро у вигляді податків від прибутку по російських активах. Ця сума, як стверджують джерела, надходить безпосередньо до бюджету Бельгії, що викликає обурення в інших країнах ЄС.
Цей факт особливо обурює, оскільки у 2024 році Бельгія публічно обіцяла передавати ці податкові надходження до фонду допомоги Україні. Проте, за словами дипломатів, цю обіцянку було «тихо забуто». Натомість Брюссель нібито використовує ці кошти для власних потреб, що робить його позицію щодо російських активів украй підозрілою.
Ситуація виглядає цинічно: поки українські міста зазнають ракетних обстрілів, поки гинуть люди, поки руйнується критична інфраструктура, Бельгія спокійно наповнює свою скарбницю грошима, які мали б піти на відновлення та захист України. Це не просто бюрократична затримка — це свідоме рішення ставити власний прибуток вище солідарності та справедливості.
Критика на адресу Бельгії посилилася після того, як стало очевидним, що Брюссель блокує колективні європейські рішення щодо передачі активів Україні. Прем’єр-міністр Барт де Вевер направив листа до Єврокомісії, де висловив різку незгоду з планом використання заморожених активів для фінансування позики Україні. Він стверджував, що конфіскація активів може поставити під загрозу потенційну мирну угоду та призвести до судових позовів з боку Росії.
Вимога Бельгії щодо отримання від ЄС «юридично обов’язкових, безумовних і безвідкличних» гарантій для покриття можливих збитків у разі судових позовів з боку Росії викликає обурення в інших європейських лідерів. На думку критиків, ця вимога є надмірною і фактично блокуючою, а Брюссель використовує юридичні ризики як привід, щоб продовжувати отримувати свою фінансову вигоду.
Парадокс полягає в тому, що Бельгія вимагає абсолютних гарантій від можливих втрат, водночас спокійно кладучи до кишені мільярди євро податків. Інші країни-члени ЄС справедливо запитують: якщо Брюссель отримує такий значний прибуток від цих активів, чому він не готовий взяти на себе відповідні ризики? Чому інші європейські столиці мають гарантувати бельгійські доходи, коли сама Бельгія не готова ділитися своїми надприбутками?
Позиція Бельгії ставить під загрозу загальноєвропейський план використання заморожених активів для фінансування позики Україні, яка могла б надати Києву до 140 мільярдів євро. Ці кошти могли б стати критично важливими для відбудови енергетичної інфраструктури, відновлення зруйнованих міст, підтримки економіки та посилення обороноздатності України.
У результаті бельгійської обструкції інші європейські країни були змушені шукати альтернативні варіанти фінансування, що створює додаткові труднощі та затягує надання допомоги Україні. Кожен день затримки — це не просто абстрактні цифри у звітах, це конкретні життя, які можна було б врятувати, це лікарні, школи та електростанції, які можна було б відбудувати.
Якщо Бельгія продовжить наполягати на своїй позиції, країни ЄС можуть підняти питання про її недобросовісне привласнення податкових доходів на наступному саміті. Це може призвести до серйозного дипломатичного тиску на Брюссель і поставити під сумнів його роль як надійного партнера у питаннях, що стосуються допомоги Україні.
Ситуація з бельгійськими «заробітками» на російських активах викриває глибшу проблему європейської солідарності. Поки одні країни ЄС збільшують військову допомогу Україні, приймають мільйони біженців, реформують свої економіки через відмову від російського газу, Бельгія, схоже, знайшла спосіб отримувати прибуток із трагедії.
Це підриває довіру між європейськими партнерами та створює небезпечний прецедент. Якщо одна країна може ставити свої фінансові інтереси вище колективних зобов’язань перед країною, яка захищає європейські цінності від російської агресії, то яка ціна європейській солідарності? Які гарантії, що інші країни не підуть тим же шляхом?
Європейський Союз опинився на роздоріжжі. Питання вже не тільки в тому, як допомогти Україні, але й в тому, чи здатна Європа зберегти власну єдність і моральні засади. Бельгія має зробити вибір: або стати частиною спільного рішення, або залишитися країною, яка поставила прибуток вище принципів.
Для України кожен день затримки означає нові жертви, нові руйнування, нові випробування для мільйонів людей. Для Європи це іспит на справжню солідарність і здатність діяти згідно з задекларованими цінностями.
Ситуація навколо заморожених російських активів стає яскравим прикладом того, як фінансові інтереси одного з членів ЄС можуть перешкоджати колективним зусиллям щодо підтримки України в умовах війни. Поки Бельгія, публічно декларуючи свою солідарність з Україною, нібито заробляє мільярди на заблокованих російських коштах, українські солдати та мирне населення продовжують страждати від наслідків російської агресії.
Ця «золота клітка» для російських активів, схоже, стала не лише джерелом доходу для Бельгії, але й символом європейських розбіжностей, які грають на руку Кремлю. Адже кожна затримка, кожна бюрократична перепона, кожна суперечка між європейськими столицями — це маленька перемога для Путіна, який завжди розраховував на те, що Захід не витримає іспиту на єдність.
Зрештою, ця ситуація ставить перед Європою гостре питання: що важливіше — фінансова вигода однієї держави чи єдність і солідарність у боротьбі за справедливість? Відповідь на це питання визначить не лише майбутнє допомоги Україні, але й майбутнє самого Європейського Союзу як спільноти, заснованої на спільних цінностях і взаємній підтримці.
Історія судитиме нас не за красиві декларації, а за конкретні вчинки. І якщо Європа дозволить одній країні заробляти на чужій біді, поки інші борються за спільне майбутнє, це буде моральною поразкою, яку не виправдає жоден юридичний аргумент.
Дякую!
Тепер редактори знають.