Як Банкова готується до перегонів, які публічно називала «неможливими»

Ще вчора з Банкової — в унісон, без пауз і сумнівів — лунала мантра: вибори під час воєнного стану неможливі. Це повторювали президент, його оточення, спікери «Слуги народу», провладні експерти та лояльні до Офісу президента майданчики. Це ж саме говорили європейським столицям і західним партнерам: мовляв, не на часі, Конституція, війна, безпека.

А сьогодні — тиша зламалася.

За зачиненими дверима погоджувальної ради Верховної Ради ухвалено рішення, яке фактично перекреслює всю попередню публічну риторику. У профільних комітетах парламенту створюється робоча група з підготовки законопроєкту про можливість проведення виборів в умовах воєнного стану. Не після війни. Не після перемоги. А — під час.

І тут починається найцікавіше.

Очолить робочу групу Олександр Корнієнко — політик, чия біографія говорить сама за себе. Саме він із 2019 року був архітектором виборчих кампаній Володимира Зеленського та партії «Слуга народу», керував штабом, вибудовував технології, формував списки, домовлявся і рахував.

Корнієнко — не просто «депутат». Це людина, яка в Зеленського відповідала за вибори. І саме зараз, у момент, коли влада офіційно запевняє суспільство, що про вибори говорити зарано, цю людину не просто повертають у гру — її роблять ключовою фігурою процесу.

Ба більше, буквально днями Корнієнка знову призначають головою політичної партії «Слуга народу». Випадковість? У політиці таких збігів не буває.

Публічно — «вибори неможливі». Неофіційно — підготовка законодавчої бази, робочі групи, консультації, залучення громадських організацій. Формується фасад «суспільного діалогу», за яким цілком конкретна політична мета.

І тут варто нагадати ще одну обіцянку, яку, схоже, на Банковій вирішили списати в архів. Володимир Зеленський неодноразово заявляв: він іде в президенти на один термін. Без «але». Без дрібного шрифту. Сьогодні про це не згадують. Як і про власні слова щодо неможливості виборів під час війни.

Натомість ми бачимо інше: ретельну, системну, професійну підготовку. Саме таку, яку не починають за місяць і не роблять «про всяк випадок».

Парадокс ситуації в тому, що війна для влади одночасно і причина не проводити вибори, і зручний фон для підготовки до них. Поки суспільству пояснюють, чому не час ставити незручні запитання, ці запитання вже опрацьовують у робочих кабінетах.

Фактично влада визнає: юридичні механізми для виборів під час війни можливі, якщо дуже потрібно. І якщо це потрібно не країні загалом, а конкретній політичній конфігурації.

Чи можна говорити про чесні та рівні вибори під час воєнного стану?
Чи матимуть доступ до кампанії опозиційні сили?
Чи не стане війна універсальним виправданням для адміністративного ресурсу?

Поки що Банкова на ці запитання не відповідає. Вона просто готується.

І саме це — головний сигнал. Не слова. Не заяви. А кадрові рішення та кулуарні процеси, які прямо вказують: ті, хто ще вчора переконував усіх у неможливості виборів, сьогодні самі ж ретельно до них готуються.

Без зайвого шуму.
Під сирени.
І з добре знайомими обличчями на чолі процесу.