Новости Политика

Хто насправді керує Дніпропетровською областю

Підкилимні ігри української політики в Дніпрі: хто насправді керує Дніпропетровською областю, що цікавить українського олигарха Ігоря Коломойського, хто на сьогодні є найперспективнішим політиком в Україні та ще багато цікавого і відвертого – , Святослав Олійник . А також про те: чи має відношення до «Удару», хто фінансує політичну силу, та яка користь від мандату «Слуги народу».

Скандальновідоми політик Святослав Олійник який теперь заправляє ув Дніпрі партією “УДАР” дав розгорнуте інтерв’ю виданню «Главком»

 

«Вважаю перспективними сьогодні двох політиків – Кличка та Разумкова»

Просте питання: як вас зі «Слуги народу» занесло до «Удару», який є, в принципі, опозиційною силою до президента?

Почнемо з того – звідки взялася ця інформація? Її поширив один дніпропетровський маргінал, який відомий поширенням фейків та участю в мітингах на замовлення. Він заявив, що я очолю обласну організацію «Удару». Наразі вже пройшла обласна конференція «Удару» і керівником партійної організації обрано зовсім іншу людину – депутата облради Юрія Сімонова.

Його вважають наближеною до вас людиною. Причому формально він є депутатом облради від політсили ексрегіонала Олександра Вілкула.

Сімонов – людина самостійна, він відомий бізнесмен, а також організатор багатьох гуманітарних та громадських проєктів. І, до речі, бізнес-партнер Геннадія Корбана. Це – вдалий вибір «Удару», і назвати його моєю людиною було б неправильно. Зараз він є депутатом від блоку Вілкула, де багато гідних ресурсних людей, і ми ще почуємо про їхній вплив на сучасну політику. Сам Вілкул має власний рейтинг в кількох областях на Сході. До речі, я прогнозую, що його рейтинг, враховуючи його політичну активність, буде зростати на тлі падіння рейтингу Зеленського в цих регіонах.

Якщо відверто, який ви маєте наразі стосунок до «Удару»?

Протягом останнього року я дуже сильно віддалився від політичних процесів. І не хочу до них наближатися. Але я спілкуюся з багатьма політиками – з Юлією Тимошенко, Дмитром Разумковим, багатьма народними депутатами від «Слуги народу», керівництвом «Удару». Не спілкуюся з ЄС та ОПЗЖ. Але в партіях я жодних посад не обіймаю.

Святослав Олійник закінчив Дніпропетровський університет за спеціальністю «Правознавство», а також факультет психології Санкт-Петербурзького держуніверситету за спеціальністю «Онтопсихологія».

Працював в органах прокуратури, виконував обов’язки прокурора Дніпра.

Був депутатом 5-го та 6-го скликань від Блоку Юлії Тимошенко. Вважався одним з членів так званої «групи Портнова» (Андрій Портнов – заступник голови Адміністрації президента Віктора Януковича).

У 2010 році вийшов з БЮТ та очолив партію «Україна майбутнього», балотувався на посаду мера Дніпропетровська.

В 2014 році в розпал російської агресії був заступником голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації Ігоря Коломойського.

Після звільнення команди Коломойського з ОДА в 2015 році Олійник балотувався до Дніпропетровської облради від партії «Відродження» та став депутатом. Його було обрано першим заступником голови облради. А після перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах було посунуто з посади голови облради Гліба Пригунова від Блока Порошенка та призначено Олійника.

На останніх місцевих виборах балотувався в облраду під першим номером списку партії «Слуга народу».

Давайте тоді так: чи бачите ви в «Ударі», з яким ви, як кажете, неформально спілкуєтесь, та персонально у Віталії Кличку серйозні політичні перспективи на національному рівні?

Я вважаю перспективними сьогодні двох політиків – Кличка та Разумкова. Причому кожного з особистих причин. У Разумкова дуже хороші стартові позиції та гарна риторика. А Кличко відрізняється своєю надійністю, яка зараз у дуже великому дефіциті. Візитна картка сучасного режиму – це абсолютна ненадійність: сказали, забули, передумали, зробили інакше. А Кличко – надійний: сказав – зробив. Тому на цих двох є такий запит суспільства.

Віталій Кличко намагається відродити свою «партійну парасольку»


За рахунок чого Кличко може вистрибнути з рамки столичного ареалу, яким він зараз обмежений?

Зрозуміло, що він сьогодні заглиблений у столичну проблематику. Але при цьому він відомий у масштабах країни та має великий рівень впізнаваності. Уже не як спортсмен та чемпіон світу, а як політик. По-друге, в масштабах країни він практично не має антирейтингу, що є важливим. І по-третє, він – надійний, як я вже казав, та тримає міцне слово. Ось ці якості роблять Кличка одним із головних конкурентів чинного режиму. У Разумкова дещо інша ситуація. У нього хороший старт, позитивний особистий імідж і, скажімо так, потужні медійні майданчики, до яких він має доступ.

«Мандат «Слуги народу» мені не заважає і не дає жодної користі»
«Удар» у Дніпрі – у якому зараз стані ця партія?

«Удар», зокрема, у Дніпрі, зараз розвиває систему регіональних представництв та розгортає партійну структуру. Фактично її наново будують. У Дніпрі структура розвивається та стає помітною. І це відбувається скрізь – у багатьох областях. Наприклад, та сама «Слуга народу» у нас ніякої структури не мала, а мали «Батьківщина», ОПЗЖ та трохи ЄС. Але, вважаю, що «Удар» сьогодні розгортає більшу структуру, ніж ЄС та «Слуга народу». Думаю, що багато діючих депутатів місцевих рад від різних партій до «Удару» приєднаються.

Партії на місцях часто розвиваються за принципом франшизи. Тобто місцевим «бонзам» надається право формувати місцеві організації, а згодом і партійні списки за зобов’язання фінансувати це «господарство». Потенційна франшиза «Удару» в Дніпрі, чесно кажучи, наразі має не дуже перспективний вигляд – це приблизно те саме, що придбати франшизу «Голосу».

«Удар» нікому не продає такі франшизи. Відрізнити ці історії можна за певними ознаками. Якісь регіональні царьки тримають одночасно кілька політичних проєктів. У Дніпрі – це франшизи ОПЗЖ, ЄС, якими керує з одного центру місцева влада. Мабуть, ці люди дуже хотіли б додати до цих проєктів ще й «Удар». Але ця партія точно не роздає франшизи, а будує власну структуру.

Хто зараз фінансово вкладається в «Удар»?

Центральне керівництво вкладається, плюс є партнери в регіонах. Це найбільш правильний шлях.

«Удару», як всеукраїнській силі, зараз фактично доведеться будуватися з нуля. А яка, власне, ідеологія цієї партії? Що вона може «продати» виборцям, чого не можуть запропонувати конкуренти?

За ідеологією «Удар», на мою думку, буде тяжіти до чогось середнього між християнською демократію та соціал-демократією. Вона, скажімо так, більш соціально спрямована, ніж те лібертаріанство, що пропагує нинішня влада.

Сьогодні склалася просто хрестоматійна ситуація. Фактично ідеологія політичного режиму призвела до повного відриву влади від суспільства. На всіх рівнях виконавча влада не те, що не переймається сучасними проблемами, а взагалі їх не розуміє. Складається враження, що всі представники чинного політичного режиму ніколи не заглиблювалися і не хочуть заглиблюватися в реальні проблеми простого населення. Людям розповідають про експедиції в Антарктиду, встановлення прапору на місяці, проведення олімпіад. В той час як перед населенням стоять зовсім інші проблеми – абсолютна незахищеність перед епідемією, повний економічний колапс у зв’язку з цінами на продукти та енергію, та ще й ворожість держави, яка впроваджує все більші податки з простих людей. Отже, «Удар», на мою думку, впевнено розгортає ідеологію соціального захисту.

Ви ображені на «слуг» після історії, коли Офіс президента, а конкретно заступник його керівника Кирило Тимошенко, зірвали ваше призначення головою облради?

Якби я збирався обіймати якусь посаду в іншій партії, то вийшов би з депутатства від «Слуги народу». Може, до речі, і вийду, бо зараз із «Слугою народу» мене нічого не пов'язує. Я не поділяю ту політику, яку впроваджують у масштабах країни. Влада купує криголами, тоді як цілі міста під загрозою відключення від водопостачання, я маю на увазі ситуацію в Павлоградському та Синельниківському районах на Дніпропетровщині. У мене немає образ, але немає й зобов’язань. Крім того, я не симпатизую політикам, які прагнуть до авторитаризму.

Але ж ви досі в рядах «слуг»…

Сьогодні мені цей мандат і не заважає, і не дає жодної користі. Я ні на що не претендую в області. Ні на керівництво «Ударом», ні на керівництво облрадою, ні на керівництво фракціями. У Дніпропетровській області мене сьогодні взагалі мало що цікавить.

Я сюди повернувся у 2014 році лише тоді, коли над країною виникла небезпека. Доки у таких процесах я був потрібен, то в них був присутній.

Чи можливе об’єднання «Удару» з іншими політичними силами, які зараз фігурують в рейтингах, – силами Разумкова, Гройсмана, Авакова?

Ближче до виборів такі об’єднання абсолютно вірогідні. Більше того – об’єднуватися буде потрібно і висувати зрозумілу альтернативу нинішній владі.

«Офіс президента віддав управління регіоном Корбану»

У Дніпрі ви в будь-якому випадку – не остання людина. Не віриться, що ви зовсім не впливаєте на процеси в місцевому «Ударі».

Я чудово розумію, що відбувається в багатьох партіях і звідки вони керуються. Не можу сказати, що не маю жодного стосунку до «Удару». Я не маю стосунку до дніпропетровського обласного «Удару». Але це – партія, яка має перспективи, я їй симпатизую та перебуваю в комунікації з її центральним керівництвом. Це інший рівень спілкування.

А що вас особисто раптом зв’язало з «Ударом»? Ви з Кличком давно знайомі?

З ним особисто давно не спілкувався. Найчастіше я спілкуюся з головою виконкому партії Артуром Палатним, з яким у мене добрі стосунки та іншими людьми з керівництва партії.

Вас чітко асоціюють з олігархом Ігорем Коломойським. На відміну від деяких його інших колишніх соратників, ви досі залишаєтесь у зв’язці. Тому всі розмови про ваші стосунки з «Ударом» одразу пов’язали з тим, що цим проєктом зацікавився Ігор Валерійович.

Точно вам можу сказати, що Коломойський жодного стосунку не має до «Удару». Думаю, йому це взагалі нецікаво, і він ніякими партіями не займається.

Стоп, а «За майбутнє»? В парламенті це – депутатська група, яка складається з мажоритарників, але намагається стати повноцінною партією.

Ну, цією, напевно, займається. Я так розумію, що там близькі йому люди, і це єдине, що його якось цікавить у партійному плані.

На відміну від деяких інших колишніх соратників Ігоря Коломойського Святослав Олійник залишився з ним в одній обоймі (Фото: Укрінформ)
В принципі, яким є зараз вплив Коломойського в Дніпрі? Бо він значну частину часу проводить точно в інших містах.

Чесно кажучи, не бачу його жодної присутності чи впливу в Дніпрі. Ну, баскетболом він там займається, всі ж бачили ці фотографії… А якихось впливів на процеси, що стосуються місцевої влади, я не бачу.

Умовного дніпропетровського клану, який раніше орієнтувався на Коломойського, вже не існує? Ну, з мером Дніпра Борисом Філатовим та його компаньйоном Геннадієм Корбаном усе давно зрозуміло, звісно. Вони вже давно побили горщики з Ігорем Валерійовичем…

На якомусь етапі всі пішли кожен своєю дорогою. От Філатов та Корбан обрали такий шлях. На сьогодні, мабуть, саме їх можна назвати найвпливовішими людьми в Дніпропетровській області. Їм підпорядковано все: «Слуга народу», губернатор, облрада. Їм не підкоряються тільки окремі міста на кшталт Кам’янського та Кривого Рогу.

Геннадій Корбан та Борис Філатов, на думку Олійника, наразі повністю контролюють ситуацію в Дніпрі
Їм хтось в регіоні намагається скласти конкуренцію?

Їм ніхто не може скласти конкуренцію і в найближчому майбутньому не становитиме. Зеленський чи Кирило Тимошенко так домовилися, що повністю їм віддали область в управління.

Але Філатов і з Порошенком так само домовлявся.

Я не можу сказати, які мотиви були для цього у партії влади. Для мене теж незрозуміло, навіщо їм повністю передали весь регіон. Ні Коломойського, ні «Слуги народу» тут зараз нема, тільки Філатов і Корбан.

Є ще одна лінія протистояння двох мерів, яка пояснює, чому ви, як опонент Філатова, дрейфуєте до «Удару». Кличко очолює Асоціацію місцевих рад, а Філатов є заступником керівника в конкурентній президентській організації – Палаті місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад (керівником там є мер Львова Андрій Садовий).

Думаю, Філатов перебуває там саме через колаборацію з Офісом президента. Це певний наслідок того, що його партнеру Корбану віддали управління регіоном. Він є одним з місцевих топспікерів, що посилює інформаційні меседжі Банкової.

Але у Філатова з Зеленським була відкрита і всім відома суперечка, що була пов’язана з тим же мостом. Філатов публічно підтримував Порошенка на президентських виборах.

Знову-таки: мотиви цих домовленостей мені незрозумілі, але факти є очевидними. Якщо ми не бачимо видимих політичних мотивів, то, вочевидь, є невидимі – прагматичні. Наприклад, спільний інтерес до фінансового складника «Великого будівництва». Коли я керував областю, бюджетні гроші економилися, вартість робіт зменшувалася, зараз навпаки – постійно збільшується. Беруться кредити, яких при мені не брали, а зараз це – звичайна практика.

«Ахметов став на захист свободи слова та конституційного порядку»
Ми бачимо, що центральна влада досі не може вибудувати вертикаль на місцях. Губернаторів змінюють пачками, голів облрад від «слуг» звільняють… Чи на Дніпропетровщині цій стабільності щось загрожує? Чи можливі найближчим часом якісь кадрові перестановки?

Не бачу для цього передумов – все стабільно та все всіх влаштовує. Ідуть тихі підкилимні ігри. «Будівництво» іде, люди і влада живуть різним життям.

Без участі Коломойського?

А що його може тут цікавити?

Ну, наприклад, в Дніпрі у нього залишилися активи.

Так вони є тут і в Пінчука, і в Ахметова та інших… Він мислить загальнонаціональними, а не локальними масштабами. Як і інші, до речі. У тому, аби вступати в якусь боротьбу й конкуренцію з Корбаном та Філатовим, які залишились в Дніпрі, далеко не всі вбачають сенс. Після того, як Офіс президента віддав їм керівництво областю, можна визнати їх переможцями в попередній гонці. Ну – молодці.

Які у вас наразі стосунки з Кирилом Тимошенком та його впливовим батьком Владленом Тимошенком, що є депутатом облради від «слуг народу»?

Жодних. Після історії, коли мене не було призначено головою облради, я з ним більше не спілкуюся. Я висловив Кирилу своє здивування з приводу таких дивних рішень, що приймалися в рамках домовленостей з Корбаном і Філатовим, яких саме Офіс президента і визначав своїми головними опонентами у виборчій кампанії. Він мені пафосно відповів, що треба мислити масштабами всієї країни, а не однієї області. Який сенс далі продовжувати діалог, якщо він свої прагматичні цілі прикриває піклуванням про країну?

 

Спасибо!

Теперь редакторы в курсе.