Дніпро тоне в нечистотах: біля ресторана «Моло» зливає отруту в Дніпро, а влада «не на часі»

Місто Дніпро. Літній вечір на Сонячній Набережній. Здавалося б, ідеальне місце для прогулянки — річка, вітер, краєвиди. Але замість свіжого повітря — різкий, нудотний запах. У воду зливають щось таке, від чого навіть риба, мабуть, тікає. І це не разова аварія. Це система. І це триває вже давно.

Місцеві жителі неодноразово фіксували, як у районі ресторану «Моло» у Дніпро потрапляють невідомі стоки. Темна, масляниста рідина, неприємний запах, мертві плями на воді. Люди писали заяви, скарги, знімали відео, зверталися до депутатів і в екологічну інспекцію. Результат? Тиша. Повна і зневажлива.

Міська влада та правоохоронці, схоже, зайняті «справжніми» проблемами. Війна ж. «Не на часі». Краще займатися чимось важливішим, ніж чистотою головної річки країни, якою користуються сотні тисяч людей.

Так, в країні війна. Так, ворог щодня обстрілює прифронтове місто. Але чи означає це, що можна дозволити бізнесу безкарно труїти Дніпро? Чи можна перетворювати легендарну річку на каналізаційну канаву лише тому, що «є справи поважніше»?

Схоже, для місцевої влади саме так. Поки воїни на фронті тримають оборону, а мешканці Дніпра ховаються від тривог, біля «Моло» спокійно зливають відходи. І ніхто не хоче псувати стосунки з бізнесом. Адже ресторан — це не просто заклад. Це, ймовірно, чиїсь інтереси, чиїсь «свої».

Мовчання чиновників і правоохоронців у цій ситуації — це не просто бюрократична тяганина. Це злочинна бездіяльність. Екологічний злочин, який відбувається просто посеред міста-мільйонника.

Дніпро — це не просто річка. Це артерія життя для мільйонів людей. Від неї залежить питна вода, екосистема, рибальство, відпочинок. Кожна така злива — це удар по здоров’ю дітей і дорослих, які купаються, ловлять рибу чи просто дихають отруєним повітрям біля води.

І найогидніше — це відбувається відкрито. Не вночі в якомусь глухому кутку, а на одній з найпопулярніших набережних міста. Люди бачать. Фіксують. А влада продовжує робити вигляд, що все гаразд.

Скільки ще потрібно відеодоказів, скарг і публічних звернень, щоб хоч хтось порушив справу? Скільки ще має отруїтися річка, щоб «Моло» та подібні заклади відчули хоч якусь відповідальність?

Це не поодинокий випадок. Це симптом глибшої проблеми. Влада, яка під час війни дозволяє собі ігнорувати екологічні катастрофи місцевого масштабу, демонструє повну деградацію. Якщо сьогодні можна зливати отруту в Дніпро і нічого за це не буде, то завтра можна буде робити ще гірше.

Громада Дніпра заслуговує на відповідь. Люди хочуть знати:

• Чому екологічна інспекція досі не провела жорстку перевірку «Моло»?
• Чому поліція не реагує на численні заяви?
• Чому міська влада продовжує робити вигляд, що проблеми не існує?

Поки чиновники ховаються за фразою «війна», місто повільно труїть саме себе. І це не просто екологія. Це питання виживання й елементарної людської гідності.

Час закінчувати з цим ганебним «не на часі».

Бо якщо ми не можемо захистити свою річку в рідному місті — то про що ми взагалі воюємо?

Дніпро заслуговує на чисту воду. А його мешканці — на владу, яка хоч трохи поважає їхнє право на нормальне життя. Навіть під час війни.