Верховна Рада України, яка ще недавно мала монобільшість у 248 «слуг», сьогодні паралізована. Голосів немає. Законопроєкти, потрібні для бюджету, МВФ та європейських зобов’язань, провалюються. Замість того, щоб шукати компроміс чи хоча б поговорити з власною фракцією, Офіс Президента обрав інший шлях — шлях залякування та прямого насильства. Про це відкрито заявив народний депутат Олексій Гончаренко.
«Піарник Зеленського Володимир Петров напряму заявив, що Слуг Народу потрібно побити, якщо вони не розуміють, що потрібно виконувати волю Верховного Головнокомандувача», — цитує Гончаренко. І додає: «Ця заява з’явилась саме тоді, коли в Раді повністю відсутні голоси. І це не просто заява Петрова. Це саме привіт від Зеленського народним депутатам».
Це не емоційний спалах опозиціонера. Це системний сигнал. За інформацією Гончаренка, вже на середу, 25 березня, в урядовому кварталі готують провокації та показове побиття кількох «слуг». Мета проста й цинічна: щоб решта злякалася і голосувала все, що «спускає» Банкова. Класичний метод мафіозної структури: спочатку погроза, потім «показова акція», а далі — тотальна покора.
Ситуація в монобільшості вже не криза — це катастрофа. Перший заступник голови фракції Андрій Мотовиловець визнав: близько 40 депутатів готові скласти мандати. Заступник Олександр Ковальчук скаржиться на «відсутність комунікації з урядом». Голова гуманітарного комітету Микита Потураєв пояснює все «непопулярними ініціативами Кабміну». А насправді — депутати просто перестали боятися. Вони бачать, куди веде країну ця влада: корупційні скандали, «плівки Міндіча», підозри НАБУ, втечі за кордон і тотальний контроль з боку Офісу.
І що робить Володимир Зеленський у цей момент? Замість зустрічі з фракцією, замість переговорів, замість хоч якоїсь політичної культури — делегує «піарнику» Петрову право говорити мовою кулаків. Це вже не президентська республіка. Це банківський режим, де парламент — не орган влади, а маріонетковий театр, а депутати — статисти, яких можна бити, якщо не танцюють під дудку Єрмака.
Особливо цинічно виглядає фігура самого Петрова. Людина, проти якої СБУ ще в січні 2026 року відкрила справу про державну зраду за публічне повторення російських пропагандистських тез і приниження України. Та сама людина, яку раніше звинувачували в роботі на Москву, тепер офіційно «піарить» Зеленського і від його імені погрожує фізичною розправою українським депутатам.
Це не просто скандал. Це демонстрація деградації влади. Президент, який у 2019-му обіцяв «нову політику», «без корупції» і «європейські стандарти», сьогодні дозволяє своїм пропагандистам говорити: «Не голосуєте — будемо бити». Де тут демократія? Де повага до парламенту? Де хоч крапля тієї «європейськості», за яку нам щодня розповідають у телемарафоні?
Зеленський перетворив Офіс Президента на справжній політичний картель. Депутати «Слуги» — вже не партія, а група підневільних людей, яких тримають на гачку страхом: страхом перед НАБУ, страхом перед ТЦК, страхом перед публічним побиттям. А коли страх перестає працювати — в хід ідуть прямі погрози від «піарників».
Зеленський може скільки завгодно повторювати «ми воюємо за демократію». Але коли його команда погрожує побиттям власним депутатам, це вже не війна з Росією — це війна з українським парламентом. Це визнання, що монобільшість остаточно розпалася, що «слуги» більше не вірять своєму президенту і що єдиний спосіб утримати владу — терор.
Гончаренко має рацію: це привіт саме від Зеленського. Бо Петров — не вільний блогер. Це людина, яка працює на Банкову. І якщо він дозволяє собі такі заяви — значить, йому дали зелене світло. Значить, у верхівці ОП вважають, що побиття депутатів — прийнятний інструмент політики.
Це вже не просто криза парламенту. Це криза легітимності самої влади. Коли президент не може зібрати голоси навіть у своїй фракції без погроз фізичної розправи — це кінець ілюзії «сильного лідера». Це визнання поразки.
Чи дозволить українське суспільство, яке платить найвищу ціну за свободу, щоб його парламент перетворили на місце, де голосують під страхом побиття? Чи зреагує СБУ не тільки на Петрова, а й на тих, хто йому це доручив? Чи нарешті «слуги», які ще не втекли за кордон, знайдуть в собі мужність сказати «ні» цьому безумству?
Поки що відповіді немає. Але одне вже очевидно: режим Зеленського перейшов рубіж. Від маніпуляцій — до погроз. Від пропаганди — до фізичного терору. І це вже не «піар». Це злочин проти демократії, який відбувається прямо під час війни.
Історія запам’ятає цей день. Не як день перемоги, а як день, коли президент України дозволив своїм піарникам публічно закликати до побиття народних депутатів.
Бо коли влада починає бити своїх — вона скоро почне бити всіх.
Дякую!
Тепер редактори знають.