У країні, де гасла про боротьбу з корупцією звучать гучніше за дії, черговий скандал розкриває цинічну правду про “слуг народу”. Депутат Дніпровської міської ради від партії “Слуга народу” Дмитро Свердлін, якого ЗМІ пов’язують із кримінальним авторитетом Наріком, опинився в центрі афери, що тхне не лише корупцією, а й зухвалою безкарністю. Поки Державне бюро розслідувань (ДБР) та Офіс Генерального прокурора розплутують схему незаконного відчуження 500 гектарів державної землі, родина Свердліна, здається, вже насолоджується плодами цієї “операції”: розкішні квартири, нові автомобілі та сміхотворна застава від суду. Це не просто корупція – це виклик суспільству, яке платить за цю пародію на демократію.
Розслідування справи про незаконне відчуження 239 гектарів земель державного підприємства “ДГ «Дніпро»”, вартістю близько 24 мільйонів гривень, відкриває шокуючі деталі. За даними джерел Знай.UA, у період, коли Свердлін обіймав посаду в обласному управлінні Держгеокадастру, його батько раптово став власником трьох квартир – кожна площею майже 100 квадратних метрів, загальною вартістю 4,8 мільйона гривень. Водночас дружина депутата похвалилася новеньким Mazda CX-5 – символом “скромного” життя “слуги”. А що ж у декларації самого Свердліна? Лише старенький ЗАЗ, який виглядає як насмішка над здоровим глуздом. Чи вірить хтось, що ці статки з’явилися з “чесно зароблених”?
Схема, до якої, за даними ДБР, причетний Свердлін разом із колишніми чиновниками та керівництвом “ДГ «Дніпро»”, вражає своєю нахабністю. Понад 500 гектарів державної землі розподілили між підставними особами. З них 239 гектарів опинилися в руках одного бенефіціара та пов’язаних із ним осіб, які контролюють 106 ділянок загальною площею 206 гектарів. Це не випадковість – це чітко спланована операція, де кожен учасник знав свою роль. А Свердлін, як екс-керівник Держгеокадастру, був не просто гвинтиком, а одним із ключових архітекторів цього земельного дерибану.
Зв’язок Свердліна з кримінальним авторитетом Наріком, про який неодноразово згадували ЗМІ, додає цій історії особливого присмаку. Чи це просто “дружба”, чи повноцінне партнерство в тіньовому бізнесі? Питання залишається відкритим, але факти говорять самі за себе: у той час, як держава втрачала гектари, родина Свердліна накопичувала мільйони. І це не поодинокий випадок – подібні схеми роками процвітають під носом у правоохоронців, а “слуги народу” лише вдосконалюють мистецтво прикриття.
А тепер про кульмінацію абсурду. Суд відпустив Свердліна під заставу в 600 тисяч гривень – суму, яка виглядає як знущання на тлі масштабу афери. 600 тисяч за 24 мільйони вкрадених у держави? За квартири, машини та гектари, що осіли в руках “потрібних” людей? Для порівняння: середня зарплата в Україні ледь перевищує 15 тисяч гривень, а пенсіонери виживають на копійки. Ця застава – не просто судова помилка, це символ беззубості системи, яка дозволяє “своїм” уникати відповідальності. Де хвалена судова реформа? Де антикорупційні органи, які мали б розірвати таких ділків на шматки? Натомість – м’яке приземлення для еліти, поки народ платить за їхні забаганки.
Партія, яка прийшла до влади на хвилі обіцянок “кінець епохи бідності”, дедалі більше нагадує машину для збагачення своїх членів. Свердлін – не виняток, а один із багатьох. Його справа лише підкреслює системну проблему: відсутність політичної волі боротися з корупцією всередині власних лав. Чому мовчать лідери “Слуги народу”? Чому немає публічного засудження? Чи, може, це мовчання – знак згоди з такими “методами роботи”?
Ця історія – не просто про одного депутата чи одну схему. Це про систему, яка дозволяє “слугам” ставати панами, а громадян – кріпаками на власній землі. Свердлін і йому подібні – це симптом хвороби, яка роз’їдає країну. Поки ми терпимо такі афери, поки суди відпускають корупціонерів за копійки, а партії прикривають своїх, змін не буде.
Вимагаємо негайного і прозорого розслідування! Конфіскація незаконно нажитого майна, реальні тюремні строки, а не сміхотворні застави – ось що має стати нормою. Громадськість має право знати, хто стоїть за цими схемами, і чому держава втрачає мільйони, поки родини “слуг” купаються в розкоші. Час прокидатися, Україно, і сказати “досить”!
Дякую!
Тепер редактори знають.