Новости

ДБР – обитель для вишуканих аферистів?

Можливо хтось чув, а хто – ні, тому повідомлю, що переможцем на посаду керівника третього управління організації досудових розслідувань (військові злочини) Державного бюро розслідувань став такий собі Артем Бугаєць – особа широко відома у вузьких військових, військово-прокурорських та сбушних колах. І відома, м’яко кажучи, з не дуже гарного боку.

І ці відомості отакі.

Артем Вікторович Бугаєць, ще відносно нещодавно, до квітня 2017 року, працював військовим прокурором Харківського гарнізону. Працював він на цій посаді, як і взагалі був військовим, недовго – усього 1 рік і 5 місяців. Але, за цей час Артемка примудрився прославитися у вказаних вище колах вельми чудовими речами: вимаганням грошей з військових, “продажем” кримінальних справ і матеріалів НСРД – негласних слідчих (розшукових) дій, розкраданням, разом зі своїми підлеглими, грошей, які проходили по кримінальних справах Військової прокуратури Харківського гарнізону (ВПХГ) у якості речових доказів, а також махінаціями з отриманням службового житла.

Частина таких звинувачень у бік Бугайця знайшла своє фактологічне підтвердження в результаті службового розбору його польотів, але для Артемона все закінчилося легким переляком у вигляді догани від Кваліфікаційно – дисциплінарної комісії прокурорів.

Да, я не тільки заради “красного словца* назвав Артема Бугайця – Артемоном, а ще й суто з об’єктивних обставин.

Справа у тому, що Артемка є доволі давнім і вірним песиком найвідомішого корупційного прокурора України – Костіка Кулика. Разом вони колись працювали у транспортній прокуратурі, потім, очоливши військову прокуратуру сил АТО, Кулик зробив Бугайця своїм підлеглим, просунувши його на посаду військового прокурора Харківського гарнізону (ВПХГ структурно входить до ВПС АТО, зараз ООС).

Весною минулого року, Головний військовий прокурор, Анатолій Матіос, позбавився цих двох красенів, як кажуть у проінформованих джерелах, за особливо вишукане паскудство, після чого Костіка Кулика швидко підібрав тонкий поціновувач людського лайна, Генеральний прокурор України, Юрій Луценко, який призначив ліпшого дружбана покійного терориста Жиліна – Костянтина Кулика, на посаду заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва ГПУ.

Костік, в свою чергу, не забув про вірного песика Артемона, якого знову зробив своїм підлеглим, вже на посаді Начальника слідчого відділу управління особливо важливих справ свого департаменту.

Вибачайте, друзі, за купу назв усіляких прокурорських посад, але це необхідно для точного аналізу ситуації. Далі буде веселіше.

ІСТОРІЯ ПРО АРТЕМКУ БУГАЙЦЯ ПЕРША. НЕДОЛЮСТРАЦІЯ.

Ще восени 2014 року громадськість Новосанжарського району Полтавської області в якому Бугаєць працював районним прокурором, вимагала його відставки та люстрації. Жителі району стверджували, що робота прокурора супроводжувалася протизаконними діями, в тому числі, відсутністю реакції на численні заяви населення про злочини. Ці вимоги група небайдужих громадян приходила пред’являти прокурору района прямо до його робочого кабінету.

Fajnj

Під час тієї зустрічі Бугаєць не знайшов кращого способу поспілкуватися з громадою, ніж викликати міліцію та погрожувати активістам пістолетом.

Перед цим в Нових Санжарах мали відбутися громадські слухання з приводу діяльності прокурора району Артема Бугайця. Проте, Тьома на слухання не з’явився, що, власне, і стало приводом для відвідування його робочого місця представниками громадськості. Деталі за посиланням.

Втім, посаду прокурора Новосанжарського району Артемка таки втратив. Але,не за люстрацією і звільненням з органів прокуратури, як вимагати люди, а в результаті перекидання на інші прокурорські пасовища, де згодом, у листопаді 2015 року, за участі свого дружбана, Костянтина Кулика, він був поставлений “окучівать” вже не сільський район, а Харківський військовий гарнізон. Тобто, призначений на посаду військового прокурора цього гарнізону.

Тут абсолютно цивільному Бугайцю, який до цього не мав жодного відношення до військової служби, як, до речі, і його покровитель – Кулик, карта і поперла. У вигляді бабла і житла. Втім, по порядку.

ІСТОРІЯ ПРО АРТЕМКУ БУГАЙЦЯ ДРУГА. РОЗКРАДЕНЕ БАБЛО.

Ще навесні 2017 року до мене потрапив фрагмент дуже цікавого документу щодо Артема Бугайця і фактів зникнення грошей – речових доказів по кримінальних справах, які знаходилися в провадженні Військової прокуратури Харківського гарнізону.

Оскільки в наявності був лише фрагмент документу, мені не було зрозуміло, що це за текст: чийсь рапорт, довідка, або аналітична записка, але великою таємницею він не був і активно гуляв та жваво обговорювався у приватних месенджерах багатьох харківських, і не тільки, військових. І хоча знайомі офіцери запевняли мене, що в цьому тексті все чиста правда, я тоді не став нічого писати про це службове жахіття від Бугайця. Те, що у Військовій прокуратурі України крадуть гроші по своїх провадженнях, було відомо не тільки мені і не тільки по справах ВПХГ. Це взагалі злочинна і системна діяльність військових прокурорів. Проте, в даному випадку, ніяких підтверджень викладеним фактам я не мав.

Натомість, те, що повинно було спливти, таки спливло і 20 грудня 2017 року з’явилося пречудове рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 354дп-17:
“Про накладення дисциплінарного стягнення
на начальника слідчого відділу управління
особливо важливих справ Департаменту
міжнародно-правового співробітництва
Генеральної прокуратури України
Бугайця Артема Вікторовича.”

kdkp.gov.ua

Цим рішенням КДКП фактично було підтверджено те, про що йшлося у згаданому вище документі на фото. Правда, замість негайного звільнення з органів прокуратури і кримінальної відповідальності, Бугайця лише трошки присоромили дисциплінарним стягненням у вигляді догани.

Якщо ж узагальнити текст з фото і рішення КДКП, то епічна картина маслом – “Бітва військового прокурора Артема Бугайця зі своїми підлеглим за дєніжниє знакі”, виглядає так:

В період з січня 2016 по 20.02.2017 у чотирьох кримінальних провадженнях Військової прокуратури Харківського гарнізону: № 42016220750000079 від 13.06.2016, № 42016220750000020 від 01.02.2016, № 42016051110000005 від 14.01.2016 та № 2201520000000001 від 05.01.2015 в яких здійснювалось процесуальне керівництво та підтримання державного обвинувачення підлеглим Бугайця – прокурором ВХПГ, Макогоном Д.О, зникли речові докази – грошові кошти у сумі 100 000 гривень та 3950 доларів США. Прикольно, да? Особлив з урахуванням того, що більша частина зниклих бабулєсів належала Управлінню СБУ по Харківській області.

Робити нічого, і за цими фактами, Військовою прокуратурою сил АТО, 22.02.2017 р. було відкрито кримінальне провадження №42017051110000033 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України (Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання службовим становищем).

reyestr.court.gov.ua

В подальшому ця справа розслідувалася слідчим відділом Генеральної інспекції ГПУ, але, судячи з усього, була успішно похована. Принаймні, якогось вироку по ній я не знайшов. Певних юридичних собак за все це неподобство повісили на оцього прокурора – Діму Макогона, якого дисциплінарно покарали звільненням з прокуратури. Проте,з урахуванням рівня зашквару, можна вважати, що цей хлоп не дуже й постраждав.

Втім, сам Макогон стверджував, що зниклі гроші були “ роздеребанены” за вказівкою його начальника – Артема Бугайця.

І я не маю жодного сумніву, що було саме так, як казав Макогон. Бо в таких маленьких прокуратурах, а ВПХГ – маленька прокуратура, без погодження з її керівником, в нашому випадку, Бугайцем, муха срати ніде не сяде, не кажучи вже про магічну дематеріалізацію грошей – речових доказів аж по чотирьох кримінальних провадженнях.

Впевнений, що і прокурори з КДКП не мали сумнівів у злочинних діях Артемки Бугайця в організованій групі з його підлеглими. Але, покарання Тьоми, все ж таки, вийшло ніачом, за таких обставин. Мабуть тому, що у Артемія, як пізніше з’ясувалося, серед захисників, окрім друга-начальника, Кості Кулика, виявилася ще доволі впливова особа при владі (про яку трохи пізніше). Ну і, мабуть, ще тому, що прокурор прокурору, як і ворон ворону, око не клює.

До речі, на засіданні КДКП Костянтин Кулик був чи не головним публічним “адвокатом” Бугайця, хоча сам повинен був би сидіти мовчки з тряпочкою у роті і готуватися на суди по своїй власній корупції.

КДКП Костянтин Кулик

Не менш цікава інша інформація викладена у фрагменті документа на фото. Виявляється, за даними СБУ, у Військовій прокуратурі Харківського гарнізону продаються (продавалися на той час) матеріали НСРД за $400-500. По одній справі працівники СБУ навіть затримували особу на телефоні якої були виявлені фото НСРД, які сбушники проводили і надсилали до ВПХГ. Також у харківських військових прокурорів тоді у продажу можна було знайти матеріали кримінальних проваджень тарифи на які сбушники, правда,не зазначили.

Сам Артемка, знов таки, за даними СБУ, грошей в руки не брав, а діяв лише через свого заступника Зубка В. В., який був так званим касиром ВПХГ.

Дійшло до того, що у зв’язку з цими всіма обставинами, працівники СБУ докладали зусиль, аби під час проведення ними досудових розслідувань Бугаєць прибував на місце події вже після “реалізацій” і затримання підозрюваних осіб. Як підсумок, харківські сбушники працювати з ВПХГ очолюваної Артемом Бугайцем взагалі не хотіли.

Коротше, даних на той час, аби відкрити особисто по Бугайцю нормальне кримінальне провадження з судовою перспективою, було з вагон і купу візочків. Але, як я вже написав, колеги Тьому лише трохи присоромили. Мабуть, в тому сенсі, що вже дуже він явно палився у своїй праці на благо Держави і правопорядку.

Проте, сором – це не до Бугайця. І про подальші корупційні вибрики Артемки наступна частина нашого оповідання.

ІСТОРІЯ ПРО АРТЕМКУ БУГАЙЦЯ ТРЕТЯ. АФЕРА ЗІ СЛУЖБОВИМ ЖИТЛОМ І ТАЄМНИЙ ПОКРОВИТЕЛЬ АРТЕМІЯ.

Як вже було зазначено, за свої продєлки на посаді військового прокурора Харківського гарнізону, Бугаєць відбувся лише легким переляком. Та й ппереляк його – це, мабуть, моє перебільшення. Бо нічого не зупинило Артемку, аби завдяки прихованому шахрайству спробувати привласнити службову квартиру вартістю 1 074 980 (один мільйон сімдесят чотири тисячі дев’ятсот вісімдесят) гривень площею 91 кв.м. і яка поки що належить Міністерству оборони України. Поки що. Бо прямо зараз Бугаєць вчиняє все можливе і, скоріш, не можливе, для незаконного привласнення цього житла.

Хронологія квартирного питання Артемки така.

Полковник юстиції запасу Бугаєць Артем Вікторович, 03 грудня 1981 року народження, був прийнятий на військову службу наказом Міністра оборони України від 19.11.2015 р, а наказом Генерального прокурора України від 27.11 2015 р. призначений на посаду військового прокурора Харківського гарнізону.

Наказом Генерального прокурора України від 13.04.2017 Бугаєць був звільнений з цієї посади і з 14 квітня 2017 р. призначений начальником слідчого відділу управління особливо важливих справ Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України і таким чином звільнений з військової служби.

Треба додати, що військовим офіцером Тьома ніколи не був і став таким лише “по переводу” з цивільної прокуратури, а військове звання полковника отримав вже будучи військовим прокурором ВПХГ, за клопотанням … Костянтина Кулика. Хто б міг подумати?

Чудово, просто мегачудово! За 1 рік і 5 місяців військової служби, яка, чесно кажучи, не зовсім і військова, суто цивільна особа, яка навіть не тягнула срочку, отримала звання полковника, до якого абсолютна більшість справжніх військових офіцерів йде багато років.

Йдемо далі. 2 лютого 2016 року Бугаєць подає рапорт про прийняття його на квартирний облік, а вже 8 лютого 2016 р. житлова комісія ВПХГ (тобто, його підлеглі) таке рішення про зарахування Бугайця з родиною (дружина і двоє дітей) на квартирний облік, приймає.

І тут ми маємо перше порушення. Справа у тому, що на момент прийняття вказаного рішення необхідних документів для зарахування Бугайця на квартирний облік ні у комісії, ні у самого Артемки не було. А це є грубим порушенням процедури отримання службового житла. Я не буду зараз деталізувати все це, але будь-яка офіційна перевірка може легко в цьому запевнитися. В принципі, вже тільки цього факту достатньо, аби всі подальші дії Бугайця по отриманню службового житла вважалися незаконними.

Але ж, Тьома не з тих, кого щось незаконне може стримувати у намаганні власного збагачення і 18 липня 2016 р. він подає рапорт на отримання службового житла, а також довідку про перевірку житлових умов від 04.02.2016 р., від житлової комісії ВПХГ, де вказана адреса, за якою проводилася перевірка умов проживання Бугайця з сім’єю : м. Харків, вул. Клочківська, б. 228 ж.

А тепер саме цікаве. Будинок 228 ж по вулиці Клочківській у м. Харкові – це будівля Військової прокуратури Харківського гарнізону!

Тут Артемка сам вирішив зіграти дурня і ще й змусити зробити це своїх підлеглих, які типу, члени житлової комісії ВПХГ і всі молоденькі лейтенанти.

Справа у тому, що Бугаєць скористався положенням, яке існує у Збройних силах і дозволяє військовослужбовцям реєструватися за адресою їхньої військової частини. Але, з якого біса, маленька військова прокуратура, яка не входить структурно до ЗСУ і ні по статусу, і ні по суті не є військовою частиною, була Бугайцем прирівняна до такої? Як на мене, це таке приховане зловживання владою з боку Бугайця.

Натомість, головне, навіть, не це. Реєстрація і фактичне проживання – це зовсім не одне й те ж. І житлова комісія повинна перевіряти наявні умови проживання військовослужбовця, а не запис “місце реєстрації особи”. Проте, згідно довідки житлової комісії ВПХГ від 04.02.2016 р., вона перевіряла, як проживає Артем Бугаєць, його дружина і двоє дітей саме в приміщенні ВПХГ!

Цікаво, в якому кабінеті, коридорі, чи туалеті ВПХГ проживала уся сім’я Бугайців, якщо там все приміщення в два рази менше квартири Кості Кулика у Києві?

Зрозуміло, а декому достеменно відомо, що Бугаєць жив у Харкові в іншому місці, а довідка від його підлеглих з житлової комісії ВПХГ про перевірку житлових умов Бугайця і його сім’ї є відвертою фальсифікацією.

Втім, 10 жовтня 2016 р. Бугаєць, на підставі сфальсифікованих документів, таки отримав службове житло непоганої площі у 91 кв.м. в новенькому домі в центрі Харкова ( вул .Велика Панасівська, 76 в, кв.40).

дім Бугайця.

Проте, це була тільки частина плану Артема Бугайця по незаконному заволодінню чужим майном – квартирою, яка належить міністерству оборони України.

13 квітня 2017 р. Артемку було звільнено з військової прокуратури і військової служби, його влаштували на роботу в ГПУ у Києві, але надану йому службову квартиру у Харкові він не звільнив. Більше того.

22 березня 2018 р. Бугаєць, разом з дружиною, подав до КЕВ м. Харкова ( квартирно-експлуатаційний орган Збройних сил України) заяву про виключення з числа службових займаної ним службової квартири.

І ось в цьому полягає головна частина квартирної комбінації Артемки. Як тільки надана йому у тимчасове користування квартира буде виключена з числа службових, Бугаєць одразу, згідно діючому законодавству, зможе абсолютно безкоштовно її приватизувати. Профіт! Ще й який профіт! У цілий мільйон сімдесят п’ять тисяч гривень, які заплатило за цю квартиру МО.

Ось така муйня, малята. Аферист і недовикритий злочинець, який прослужив, а насправді, просидів на хлібному військово-прокурорському місці 17 місяців, збирається у незаконний спосіб отримати коштовне житло за наш з вами рахунок.

І це в той час, коли багато справжніх, бойових офіцерів і взагалі військовослужбовців, в тому числі, поранених і покалічених війною, які на відміну від прокурорського нуворіша Бугайця, ризикували своїм життям на полі бою заради своєї країни, навіть мріяти не можуть про якісь квартири від держави!

І ось, розуміючи незаконність і огидність вимог Бугайця, житлова комісія Харківського гарнізону стає на заваді спроб прокурорського шахрая привласнити службову квартиру і згоди на її виключення з числа службових наразі не дає.

Натомість, Артемка вирішив не здаватися. Тим більше,що він якимось дивом, з урахуванням всього його службово-кримінального багажу, став переможцем конкурсу на посаду Начальника 3-го управління ДБР. Ось, до цього “дива” Бугаєць і звернувся.

Атеншн,панове! Із-за лаштунків, на арену цирку виходить погано прихований шпрехшталмейстер конкурсу у ДБР, відомий стрілок з бойової зброї по беззбройних людях, рятівник снайперської гвинтівки з Майдану і головний молото-мінометник країни – Сірьожа Пашинський! Та-дам, вобчем.

Ну, не зовсім виходить. Ми його витягаємо. Бо народний депутат Пашинський, типу, до конкурсу у ДБР відношення не має. Але, до переможців конкурсу, наприклад, до Артемки Бугайця – аж бігом. І не просто відношення, а явне лобіювання приватних інтересів і протиправних дій особи, яка до Пашинського ніяким службовим боком. Хоча, може хтось спробує ось так просто звернутися до Пашинського за допомогою і він не відмовить? І ключи від квартири де гроші лежать дасть?

Я публікую лист Бугайця до Пашинського з проханням допомоги у незаконному привласненні державного майна і звернення Пашинського до Міністра оборони Полторака з проханням посприяти такому привласненню.

лист Бугайця до Пашинського

Цікаво, що в листі Пашинського до Полторака згадується ще один претендент на шахрайське заволодіння державною власністю у вигляді службової квартири, такий собі Домбровський Я. В. Мабуть, не дуже всіх здивую, якщо скажу, що це ще один колишній і діючий підлеглий Костянтина Кулика, який працював під його керівництвом у військовій прокуратурі сил АТО, а зараз шестерить у нього в Департаменті міжнародно-правового співробітництва ГПУ. Так, разом з Бугайцем. Ну, про цього хитросракого, не гірше Артемки, персонажа Домбровського і його зазіхання на державне я напишу окремо.

Взагалі-то, всі ці, далеко не поодинокі, комбінації військових прокурорів, і Бугайця в тому числі, з квартирами по всій Україні, потребують щільної перевірки. І, навіть, не перевірки, а розслідування НАБУ в рамках кримінального провадження за ознаками складу злочину передбаченого ст. 191 КК України – Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Будемо сподіватися, що у офіційних антикорупціонерів руки до цього дійдуть.

І наостанок, у якості дежестіву до цього смачного банкету людської ницості, ще одна вєсєлуха про героя нашого оповідання. Зовсім свіженька і коротенька.

ІСТОРІЯ ПРО АРТЕМКУ БУГАЙЦЯ ЧЕТВЕРТА. ЗНИКЛИ ГРОШІ, ЗНИКНЕ Й ЗБРОЯ.

Нещодавно у Харкові стався невеличка кримінальна подія. За адресою вул.Котлова.( Велика Панасівська) б. 76-в, кв.40 була “виставлена хата”. Так, це адреса квартири Артемки Бугайця. І її нібито обікрали. Пишу “нібито”, бо крадіжка ця дещо дивна, як на мене.

З квартири Бугайця зникла зброя: бойових пістолет АПС ( Наградний! Мабуть,Тьому за “успішне” керівництво ВПХГ нагородили.) і 20 патронів до нього, а також пістолет ПМР для відстрілу гумових куль.

Дивно в цій історії те, що дружина Бугайця – Людмила Бугаєць, яка зараз проживає у цій квартирі з дітьми, і яка звернулася до поліції з заявою про крадіжку зброї, навіть не знає, коли саме ця зброя її чоловіка, який працює у Києві, зникла з їхньої квартири. Ну, якщо зникла, значить вкрали. І так вкрали, що більше нічого з квартири не пропало, судячи з ментівських рапортів.

Ще момент. Територія житлового комплексу на якій розташований дім зі службовою квартирою Бугайця знаходиться під цілодобовою охороною. Саме те, аби йти на крадіжку виключно зброї, за що в суді, при поганому розкладі, накидують зверху від звичайної крадіжки. Інших квартир в цьому комплекс обкрадено не було.

І я ось що думаю. Хоча, не тільки я. Скоріш за все, Артемка свою зброю десь тупо, вибачаюся, проїбав. Сам.

Бо так, без жодних слідів, хати не “виставляють”. Зазвичай, в пошуках цінностей, крадії перевертають всю квартиру за лічені хвилини, залишаючи після себе сліди маленького армагеддону. Буває, коли йдуть на справу з конкретним знанням місцезнаходження коштовностей і тоді слідів не так багато. Але, йти за пістолетом, нехай і непоганим… Тим більше зараз, коли в певних колах нелегальної зброї, як гівна. Дуже малоймовірна крадіжка, коротше.

Втім, навіть, якщо повірити Бугайцю, що гроші з кримінальних проваджень, під час його керівництва ВПХГ, зникли без його відома, а зброя з його квартири була просто вкрадена, виникає логічне питання до голови ДБР, Романа Труби: пане Романе, ви точно погодитесь, аби управління, яке буде розслідувати усі військові злочини в країні, очолила людина, яка на службі, у ввіреній їй військовій прокуратурі, допустила зникнення речових доказів у вигляді грошей, а вдома не змогла запобігти крадіжці бойової зброї?

І, якщо без дурнів, пане Романе: ви готові закрити очі на те, що одним з керівників Державного бюро розслідувань і вашим підлеглим, стане аферист, за яким самим плаче, ні, ридає, кримінальне розслідування?

Звісно, виникає ще питання до комісії з проведення конкурсу на керівні посади у ДБР, яким чином мутна особа, яку гнали відомими тряпками з попередніх посад і відносно якої існує купа питань кримінального характеру, стала переможцем цього конкурсу і збирається очолити розслідування військових злочинів під час війни? Хоча, це питання краще ставити сірому кардиналу ДБР, нардепу Пашинському і зовсім не сірому голові Ради національної безпеки і Президенту України, Петру Порошенку.

Причому, ставити публічно і з вимогою недопущення Артема Бугайця до роботи в ДБР, а також відкриття по його діям на посаді Військового прокурора Харківського гарнізону кримінального провадження.

P.S. Оскільки всі свої розслідування я, Олександр Ружанський, роблю виключно самостійно, не маючи жодного матеріального ресурсу для цього, буду дуже вдячний всім, хто вирішить зробити донейт ( ага, модне слово) моєї діяльності і таким чином підтримати і стимулювати мене на подальші викриття злочинців при владі.

Джерело

Дякую!

Тепер редактори знають.