У Дніпрі знову «полюють». Цього разу представники територіального центру комплектування (ТЦК) вирішили не морочитися з повістками та законними процедурами. Вони просто за допомогою буса збивали чоловіка, який їхав на велосипеді, намагалися збити його. Чи вдалося їм бусіфікувати чоловіка — достеменно невідомо. Але сам факт, що таке відбувається посеред білого дня в українському місті, шокує навіть на тлі вже звичного свавілля.
Це сталося буквально після того, як Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець черговий раз публічно заявив про неприпустимість грубих порушень прав людини під час мобілізації. Омбудсмен раніше не помічам порушень з боку ТЦК та Нацполіції, а останнім часом, почав фіксує тисячі скарг: незаконне обмеження свободи, побиття, знущання, відсутність підстав для затримання. Він говорить про «системну кризу» в ТЦК, про те, що мобілізація не може принижувати людську гідність, і закликає до цифровізації, кадрової чистки та поваги до закону.
Але представники ТЦК разом із лікарями ВЛК, прикриваючись Нацполіцією, відверто нехтували наказами та заявами омбудсмена Дмитра Лубінця.
І у відповідь — ще жорсткіша «бусіфікація». Ніби хтось у погонах спеціально демонструє середньому пальцю і омбудсмену, і Конституції, і суспільству.
Так, країна воює. Так, російський агресор має бути зупинений, а армія — укомплектована. Ніхто з адекватних людей цього не заперечує. Але метод «лови всіх, хто потрапить під руку» вже давно перетворився на контрпродуктивне беззаконня.
Чоловіки, яких ловлять на вулиці, в громадському транспорті чи, як тепер, просто на велосипеді, часто потрапляють до війська немотивованими, озлобленими і психологічно зламаними. Частина з них після короткого «вишколу» опиняється в СЗЧ (служба забезпечення чи дисциплінарні підрозділи), а звідти — або тікає, або повертається в цивільне життя з ненавистю до держави. Далі — кримінальні групи, пограбування цивільних, напади на ТЦК, конфлікти з поліцією. Ми вже бачимо такі випадки по всій країні: від ножових атак на працівників ТЦК до групових сутичок.
Замість того, щоб мотивувати людей захищати країну, влада через ТЦК створює армію невдоволених і потенційних внутрішніх ворогів. Це не мобілізація — це саморуйнування суспільства.
Лубінець не раз говорив: скарги на ТЦК зросли в рази — з кількох десятків на початку війни до тисяч щороку. Люди скаржаться на незаконне затримання, побиття, вилучення телефонів, відсутність нормальної ВЛК. Замість реформи — імітація діяльності: нові плани, нові «рейди», нові відео з бусів.
У Дніпрі така тактика вже стала нормою. Бус ТЦК, що намагається збити велосипедиста, — це не помилка окремого «гарячого» працівника. Це логічний наслідок системи, в якій:
- відсутня прозора цифровізація обліку;
- кадри часто підбираються за принципом «головне — лояльність і відсутність совісті»;
- відповідальності за перевищення повноважень практично немає.
Результат? Громадяни починають сприймати ТЦК не як державну структуру, а як загрозу. І це найнебезпечніше.
Захищати державу від російського агресора — обов’язок кожного чоловіка призовного віку. Але робити це через полювання на вулицях, наїзд бусами на велосипедистів і подальше створення озлоблених «відмовників» — це шлях у прірву.
Якщо влада і далі ігноруватиме сигнали омбудсмена, громадськості та здорового глузду, то замість єдності ми отримаємо глибокий внутрішній розкол. Мобілізація має бути справедливою, прозорою і мотивуючою. Інакше вона перетворюється на найефективнішу зброю проти власного народу.
Дніпро сьогодні показав чергову ілюстрацію: коли держава замість захисту прав своїх громадян починає їх «бусіфікувати», вона ризикує втратити не тільки людей на вулиці, а й довіру всього суспільства. А без довіри жодна війна не виграється.
Дякую!
Тепер редактори знають.