Черговий скандал сколихнув Україну — і цього разу пахне не просто корупцією, а прямим продажем оборонних процесів «своїм» людям. Колишній прокурор САП Станіслав Броневицький оприлюднив розшифровки розмов фігурантів гучної справи «Мідас». На плівках — голоси, схожі на голоси бізнесмена Тимура Міндіча, ексміністра оборони Рустема Умєрова та голови Агентства оборонних закупівель Арсена Жумаділова.
Сюжет нагадує дешевий детектив, але ціна його — життя українських солдатів та мільярди гривень платників податків.
Запис датований липнем 2025 року. На ньому чоловік із голосом, ідентифікованим як Тимур Міндіч, веде переговори з тодішнім міністром оборони та головою оборонного агентства. Тема — не закупівля снарядів чи дронів, а виплати громадській діячці, волонтерці Марії Берлінській.
— Зарплату їй платимо? — питає співрозмовник Міндіча.
— Так, — відповідає голос, схожий на Міндіча. — 20.
Ймовірно, йдеться про 20 тисяч доларів щомісяця.
Підкреслимо: Берлінська відома як публічна критикиня оборонних закупівель та активна волонтерка. Питання: чи стала її громадська позиція — бізнес-проєктом, профінансованим через «кишенькових» чиновників Міноборони? І хто насправді визначає, хто отримує контракти на постачання бронежилетів?
Друга частина компромату — ще цинічніша. У розшифровках згадуються спроби Міндіча вплинути на закупівлі засобів індивідуального захисту для ЗСУ. Йдеться про бронежилети — те, що рятує життя щодня на нулі.
За даними джерел у слідстві, Міндіч не просто рекомендував певних постачальників — він адміністрував рішення через найвищі кабінети оборонного відомства. При цьому паралельно вирішувалося питання «зарплати» для медійної волонтерки, яка могла б прикривати чи атакувати незручних гравців.
Нардеп Олексій Гончарук, який викрив ці дані, наголошує: «Йдеться про системний тиск на оборонні закупівлі через корумпованих посередників».
Нагадаємо, що справа «Мідас» — це масштабне розслідування НАБУ та САП щодо корупційних схем в оборонці. Прізвище Міндіч фігурує в ній не вперше. Однак те, що ми чуємо зараз — це не абстрактні схеми, а конкретні розмови керівників держави оборонної сфери з бізнесменом, який відверто диктує умови.
На плівках Міндіч виступає не як прохач, а як особа, що приймає рішення: платити волонтерці (якій? за що? з якого бюджету?) та скеровувати закупівлі бронежилетів.
Де в цих перемовинах Міноборони? Де державний інтерес? Де конкурсні процедури?
Марія Берлінська досі не коментувала публічно ці записи. Однак у суспільстві вона має репутацію жорсткого, часом незручного контролера оборонних процесів. Але якщо її діяльність фінансувалася через напівкримінальні домовленості на рівні «Міндіч — Умєров», то виникає закономірне питання: чия ж воля виконувалася під виглядом волонтерського контролю?
Можливо, це був санкціонований доступ до інформації? Можливо — спроба перетворити громадський активізм на інструмент рейдерства оборонних контрактів?
Відповіді має дати слідство. Але вже зараз очевидно: якщо записи справжні — це не просто скандал. Це підрив довіри до всієї системи оборонних закупівель.
НАБУ не коментує перебіг слідства. Умєров, Жумаділов та Міндіч публічно заперечують автентичність записів або мовчать. Однак Броневицький — колишній прокурор САП — має доступ до матеріалів, і він не схожий на людину, що випадково «злила» фейк.
Парламент уже вимагає закритого засідання комітету з питань нацбезпеки. Громадськість — перевірки всіх контрактів Міноборони за 2024–2025 роки, де фігурують пов’язані з Міндічем структури.
Одне питання залишається відкритим для кожного українця: скільки ще «бронежилетів» куплять не для армії, а для прикриття жирних кишень? І чи побачимо ми когось із цих голосів за ґратами, а не на нарадах у Кабміні?
Час покаже. Але після таких плівок пауза в реакції правоохоронців буде означати лише одне: система досі працює на «Міндічів», а не на Україну.
Дякую!
Тепер редактори знають.